Балта – Бруклін – Балтимор. Історії та малюнки з імміграції… (збірник)

Так завжди бувало з нею – вода океану, моря, рiчки, озера чи затоки омивала тiло, ii прохолода – душу, очищувала ii водолюбну вдачу i наснажувала новою енергiею, з якою вiдновлювалась i вiра в життя…

Острiвнi бари тоi частини свiту мають свiй шарм: неквап, утома вiд пересиченого сонцем дня, спокiй, безкiнечне тринiдадське калiпсо – музика колишнiх рабiв цукрових плантацiй. Тут же за стiйкою можна було й повечеряти всюдисущим чизбургером i насолодитись безалкогольним мiсцевим напоем дивного густого рожевого кольору.

Напiй, як виявилось, видобувався з кори особливоi гостролистоi пальми i приемно тiшив смак.

Через пiвгодини остання пiдстаркувата пара американських туристiв у незмiнних шортах i футболках вiдбула до апартаментiв, а повiльний бармен-острiв’янин iз густою бородою i чiпким, як у сойки, поглядом, намотував безкiнечнi круги по протоптанiй стежцi за стойкою. Нарештi вiн присiв i теж задивився в далечiнь на вже затемнене глибиною океанського мороку небо, де почали виринати великi колоекваторнi зорi.

Око Небес, засльозене й тривожне, наче споглядало театр свого творiння…

Есме задивилась на лiтнього шоколадношкiрого бармена, доiдаючи свою вечерю, намагалась вгадати, що вiн за один. Мускулисте жилаве тiло Мамби напиналось м’язами пiд квiтчастою сорочкою. Навiть раса важко вгадувалася: бронзова вiд вiчноi спеки шкiра могла бути чорною, жовтою чи навiть бiлою – тепер була густо-мiдною вiд сонця.

Раптом сторожко, озираючись на всi боки, до бармена пiдiйшла жiнка-аборигенка – мiсцева.

Вона почувалася нiби не в своiй тарiлцi на цьому iзольованому вiд зовнiшнього свiту фешенебельному курортi. Їi проста сукня й головний убiр, подумалось Есмеральдi, скидались на мiшковидну кору кокосових пальм. Есме одразу ж помiтила, що та теж вагiтна.

Схвильовано острiв’янка заговорила до Мамби-бармена, який уже вийшов зi свого споглядацького трансу. Густий дiалект Вест-iндських островiв Есме ледь розумiла, хоч вiн i був рiзновидом англiйськоi. Усе ж iй вдалось розiбрати, що жiнка питае поради.

Оскiльки вiдвiдувачiв, крiм Есмеральди, в барi не було, Мамба пiдлив своiй единiй клiентцi рожевого соку i сiв навпроти острiв’янки, уважно ii слухаючи. Есме з цiкавiстю спостерiгала. Їй почало здаватись, що вона розумiе, про що йдеться. Жiнка питала поради про свою майбутню дитину, вказувала на живiт, про щось просила.

Мамба похитував густою гривою свого скуйовдженого сиво-чорного волосся i взагалi тримався дуже загадково й поважно.