Вибране

Котрi ще ближчi, тi курять помалу,

та й то – поопливали, покривились.

Я не дивлюсь на них. Смутний iх вигляд,

i спомини смутнi про iхнiй блиск.

Дивлюся, отже, тiльки перед себе,

боюсь оглянутись – адже побачу,

як швидко довшае понурий шерег,

як швидко бiльшае свiчок погаслих.

    1899

    Переклав Григорiй Кочур

Перший схiдець

Жалiвся якось молодий поет

Євменiй у розмовi з Теокритом [7 - Теокрит (1 пол. ІІІ ст. до н. е.) – еллiнiстичний поет родом iз Сиракуз, вiдомий своiми «Ідилiями», що стали взiрцем буколiчноi поезii.

«Два роки вже, вiдколи я пишу,

А докiнчив одну лише iдилiю,

Одну-однiсiньку, та вже й по всьому.

Допiру впевнивсь я: якi ж високi,

Крутi й високi схiдцi до поезii,

І хай я видряпавсь на перший схiдець,

Та вище зроду вже не пiднiмуся».

А Теокрит йому: «Твоi слова

Блюзнiрства сповненi i нечестивi.

Вже тим, що ти стоiш на першiм схiдцi,

Пишатись мусиш i щасливим бути.

Адже туди зiйти не так-то й легко,

І хто спромiгся, той пошани гiдний,

Бо вивищивсь на цей найнижчий схiдець

Над посполитий свiт, над пересiчнiсть.

Цього не так-то й легко домогтися.

Слiд заслужити право тут стояти

Громадянином в царинi iдей.

Отож на це спроможеться не кожен,

Не кожному пiд силу цей спробунок:

Там перед суддями ти маеш стати,

Яких не ошукаеш, не пiдкупиш.

Адже сюди зiйти не так-то й легко,

І хто спромiгся, той пошани гiден».

    1899

    Переклав Григорiй Кочур

Che fece… il gran rifiuto [8 - Цитата з «Божественноi комедii» Данте, «Пекло», пiсня ІІІ, 60: «Che fece per viltade il gran rifiuto» («Хто зрiкся, страхопуд, великих справ», пер. Є. Дроб’язка). Випускаючи словосполучення, яке вказуе на причину «великоi вiдмови», К. Кавафiс натякае, що фактом е лише сама вiдмова, а причини ii – завжди суб’ективнi, що вони залежать вiд поглядiв та намiрiв iнтерпретатора.

Колись надiйде день i багатьом належить

обрати – «Так!» чи «Нi!». Той, що свiдомо

свiй жереб вибрав (– «Так!») нiколи вже додому

не вернеться. Вiн розпочав свiй шлях. Бентежнi

думки його вже не гнiтять, дiла чуттям тотожнi.

Той, що свiдомо вибiр вiдхилив, теж не шкодуе. Навiть,

як знову запитали б, скаже – «Нi!».