Вибране

Тi самi речi, хоч едина б змiна!

Але незмiнна кожна мить, що настае й спливае.

Отак минають мiсяцi поволi.

І те, що кожен з них несе, хто уявити може?

Усi новини е вчорашнi й кволi.

Сталося так, що завтра i на завтра вже не схоже.

    1908

    Переклав Олександр Пономарiв

Ось вiн

Маловiдомий едессець – зайда ув Антиохii – пеанiв [28 - Пеан – хорова пiсня, що виконувалась пiд час богослужiнь на честь Аполлона; згодом назва одного з античних вiршованих розмiрiв.

]

чимало написав. Нарештi лiн [29 - Лiн – сумна пiсня, що виконувалася на згадку про близьку особу, яка померла; винахiд цiеi пiснi традицiя приписувала Гераклу, який тужив пiсля того, як випадково вбив свого вчителя музики, неперевершеного спiвця Лiна (iнший варiант називае Лiна жертвою Аполлона, якому талановитий спiвець запропонував позмагатися в мусичному мистецтвi).]

останнiй складено. Кiнець його стражданням!

У сто поем доробок – даток, гiдний Пiерид [30 - Пiериди – найменування Муз, що походить вiд назви мiста Пiерiя, розташованого бiля Олiмпу, де за переказами iх вперше вшанували смертнi жертвоприношеннями.

],

Втiм, так його втомило постiйне вiршування,

добiр думок i слiв та iх розташування,

що нудиться тепер, весь свiт йому набрид.

Однак едина думка розвiюе те нудьгування —

слова пiднесенi, якi в полон беруть: «Ось вiн!»,

що якось увi снi почулись Лукiану [31 - Аллюзiя на твiр Лукiана «Сновидiння або життя Лукiана», в якому ввi снi за його прихильнiсть змагаються два мистецтва, персонiфiкованi в образi жiнок: Ремесло (скульптура) та Освiта.

«9. Я ж бо, дитя, е Освiтою; ми вже зустрiчались ранiше i трохи знайомi, хоч до кiнця мене ти ще не пiзнав. Моя сестра обiцятиме тобi блага, як станеш каменарем, щойно вона саме про це розповiла. Але нiким iншим ти не станеш, крiм ремiсника, придатного лише для тiлесних трудiв, вiд яких залежатиме його життя; ти будеш непримiтним, мало та недостойно отримуючи за працю; убогий на думки, неприглядний ззовнi, друзi не прагнутимуть змагатися з тобою, вороги не боятимуться, а спiвгромадяни не заздритимуть твоему успiху. Ти будеш пересiчним ремiсником, одним з багатьох, яких чимало серед народу. Людиною, що завжди побоюеться особу вiдому та служить тому, хто вмiе виступати з промовами, живе життям зайця i часто стае iграшкою сильних цього свiту.