Вир

Через годину вона викликала його i, намагаючись надати своему голосу лагiдностi, сказала:

– Я поставила вам «погано». Але ви… Я буду говорити про вас у ректоратi.

Сказавши це, вона захвилювалася i глянула на хлопця. Лице його було кам’яним, i на ньому не було нi здивування, нi жалю, лише пальцi його продовжували легко тремтiти i над бровами виступив пiт.

– Ви не втрачайте надii. Я буду говорити про вас.

Улас переступив з ноги на ногу, одвернувся до вiкна i сказав тихо:

– Звiсно.

І, опустивши голову, пiшов до дверей.

Цього вечора вперше за весь час перебування в Харковi вiн не взявся за книжку. Сидiв на Журавлiвських кручах, втопивши очi в море вогнiв, що мерехтiли в долинi, i думав про село, про хлопцiв, що були десь там, далеко вiд нього, за тiею темрявою, i навiть не догадувалися про те, яке нещастя спiткало його, i не могли сказати йому нi слова втiхи, нi слова поради. На кручi, де вiн сидiв, блукали студентськi пари, i на тлi заграви вiн виразно бачив iх чорнi постатi.

Вони були щасливi, iм не було нiякого дiла до того, що ось тут, поряд з ними, так мучиться i страждае Улас. Дивлячись на нiчну заграву, на тi постатi, Улас вiдчував, що в його душi назрiвае великий злам.

«Чого я буду iхати в село? – питав вiн себе. – На смiх людям та на горе батькам? Не поiду! Пiду працювати на завод i житиму, як i всi люди». Вiн став шукати в пам’ятi прiзвища односельчан, що працювали i жили десь тут у Харковi, щоб звернутися до них за допомогою та порадою, пригадав кiлька з них i вирiшив найближчим часом розшукати своiх землякiв.

Останнiй екзамен вiн складав вiсiмнадцятого серпня i складав його без охоти i того душевного напруження, яке завжди передувало тим екзаменам, що iх вiн тримав ранiше. Вiдповiвши на всi запитання, вiн вийшов на подвiр’я унiверситету i сiв на лавцi мiж каштанами.

Мимо нього ходили студенти, очiкуючи появи спискiв на дошцi об’яв, щоб дiзнатися, хто зарахований, а хто нi. Але вiн уже не ждав нiчого i сидiв на лавцi лише тому, що йому нiкуди було йти, i тому, що серед людей йому було легше переносити горе, яке спiткало його. Всю молодь, яка вирувала навколо Уласа, можна було, на його думку, роздiлити на три групи: перша група – юнаки i дiвчата, що належали до робiтничих сiмей.