Віта Ностра

Похiд у кущi принiс iй полегшення – закономiрне, враховуючи кiлькiсть рiдини, яку Саша умудрилася в себе влити. Розпач угамувався, й навiть сльози висохли. О пiв на шосту ранку вона вiдiмкнула дверi квартири своiм ключем, у мокрих шкарпетках прокралась у ванну, сховала костюм та розкислi кросiвки у схованку пiд раковиною й стала пiд гарячий душ.

Через хвилину ii знудило. Монети вилетiли на дно ванни, жовтi кружальця на бiлiй емалi. Саша докупалася, перевела дух, зiбрала iх на долоню. Чотири монетки, з округлим знаком на аверсi й нулем на реверсi.

Через п’ятнадцять хвилин Саша заснула у своему лiжку, мiцно й безтурботно, як не спала вже давно. І коли через годину з гаком мама прийшла будити ii до школи, послалася на хворобу й не встала.

* * *

…Та й навiщо iй ходити до школи?

Удень подзвонила репетиторка. Саша збрехала, що занедужала. Репетиторка суворо попросила надалi попереджати – заздалегiдь.

Увечерi планувалися курси в унiверi. Саша не пiшла. Лежала, закинувши пiдручники, й думала.

Навiщо все?

Свiт улаштований геть не так, як вона думала ранiше. Видимий зв’язок подiй – закономiрностi, випадковостi, подii й буднi – не бiльше, нiж ширма для iншого життя, невидимого й незбагненного. Якщо iснуе на свiтi – справдi iснуе – чоловiк у темних окулярах, якщо в його руках сон, ява, нещаснi випадки… Навiщо тодi ходити до школи, навiщо вступати в iнститут? Якщо в одну мить усе може зникнути, зруйнуватися тiльки тому, що у неi, в Сашi, не подзвонить вчасно будильник?

Повернулася з роботи мама.

– Перевчилася? Щось рано, жовтень надворi, навчальний рiк тiльки починаеться. Я ж тобi казала: пiди в недiлю погуляй! Сходи в кiно… Подзвони однокласницям, ти ж з кимось спiлкуешся?

– Не хвилюйся, – вiдповiдала Саша механiчно, як магнiтофон. – Усе буде добре.

І додавала про себе: «Якщо я, звичайно, покажу себе дисциплiнованою людиною».

Увечерi вона завела три будильники: свiй, мамин електронний i ще один – старий бабусин. Цiлу нiч то засинала, то прокидалася в холодному поту, дивилася на циферблати – перша ночi, за чверть друга, пiв на третю…

О пiв на п’яту вона вiдчула майже радiсть од того, що можна вже вставати.

* * *

У листопадi погода раптом виправилася. Повернулося неждане, умовно-осiнне, але цiлком вiдчутне тепло.