Віта Ностра

З другого тижня занять у групi «А» з’явилися прогульники. Андрiй Коротков не ходив на математику, заявивши, що такi задачi вiн ще в дев’ятому класi розв’язував. Лiза Павленко пропускала то iсторiю, то фiлософiю, то англiйську – без усяких пояснень. Дехто з хлопцiв пропускав фiзкультуру, але дiвчата ходили на заняття до ДеДе поголовно й радiсно. Премилий ДеДе, красень, добряга, нiкого не мучив непосильним навантаженням, зате багато часу вiддавав грi. Щиро розповiдав про будову органiзму: щоб пiдвищити ефективнiсть тренувань, звичайно.

Показував, як проходять сухожилля, як розташованi м’язи – спершу на плакатi, потiм на живiй натурi. Натура масово вимагала нових i нових пояснень. ДеДе червонiв i знову розтлумачував: ось колiнний суглоб, ось гомiлковостопний, оцi нiжнi зв’язки особливо схильнi до розтягнень i навiть розривiв…

Сашi подобалося спостерiгати за юним фiзкультурником з самоi гори гiмнастичних матiв, складених один на один. Смiливiсть однокурсниць, iхня невимушенiсть i навiть зухвалiсть дивували, бентежили й викликали заздрiсть.

На спецiальнiсть ходили всi дев’ятнадцять студентiв групи «А» в повному складi. І параграфи вчили теж усi. Кравець умiв примусити. Ба бiльше: вся його викладацька майстернiсть полягала, очевидно, в умiннi примушувати.

– Навiщо нам узагалi ходити на цi лекцii? Щоб книжки читати? – обурювалася Лора Онищенко, височенна, пишногруда, з вiчним в’язанням у сумцi.

– Це не навчання, – говорив Костя. – Це дресирування, в найкращому разi.

У гiршому – зомбування, повне промивання мiзкiв. У тебе як, голова пiсля iндивiдуальних у порядку?

Індивiдуальнi були в певному сенсi гiршi за лекцii. Двiчi на тиждень по п’ятнадцять хвилин. Кравець казав, що контролюе iхнi знання, хоч знань, з Сашиного погляду, нiяких не було, а спосiб контролю нагадував шаманство: Кравцiв перстень слiпив очi, вiд цього плуталися думки, час робив карколомний стрибок, а Кравець ухитрявся довiдатися все про вивчене, невивчене й недовчене.

– Ти не закiнчила п’ятий параграф.

На завтра зробиш шостий – i п’ятий знову!

– Я не встигну!

– Мене це не цiкавить.

У групi «Б», як видно, вiдбувалося те саме – рум’яна Оксана поблiдла, змарнiла i весь вiльний час проводила за письмовим столом. Лiза, як i ранiше, курила в кiмнатi, сигарету за сигаретою. Сашi дедалi бiльше здавалося, що вона це робить на зло. Що iй подобаеться спостерiгати, як Саша кашляе й морщиться вiд тютюнового диму.

Минуло два тижнi занять.