Загадкова історія Бенджаміна Баттона

Проте кожен погоджувався з генералом Монкрефом, що для прекрасноi дiвчини це дорiвнювало самогубству – кинутися в обiйми до чоловiка, якому майже п’ятдесят. Мiстер Роджер дарма опублiкував сертифiкат про народження сина в балтиморськiй газетi «Полум’я», використовуючи величезний шрифт. Нiхто не повiрив йому. Ви могли лише просто глянути на Бенджамiна, i все ставало зрозумiлим.

Проте тi двое, яких ця iсторiя стосувалася найбiльше, перебували в спокiйному життевому морi. Величезна тьма iсторiй про ii нареченого була настiльки фантастичною, що Хiльдегарда вперто вiдмовлялася вiрити навiть в одну справжню.

Генерал Монкреф дарма вказував iй на високу смертнiсть серед чоловiкiв п’ятдесятирiчного вiку, чи, зрештою, серед чоловiкiв, що були схожими на п’ятдесятирiчних; даремно говорив iй про нестiйкiсть у торгiвлi залiзними виробами. Хiльдегарда вирiшила вийти замiж за зрiлого чоловiка, що й, зрештою, зробила…

7.

В одному, щоправда, друзi Хiльдегарди Монкреф помилялися. Торгiвля залiзними виробами швидко процвiтала.

За п’ятнадцять рокiв, з 1880 року, коли одружився Бенджамiн, i до 1895-го, коли його батько вийшов на пенсiю, iхнiй прибуток вирiс вдвiчi – i це все було величезною заслугою молодшого члена фiрми.

Нiчого додати, проте Балтиморська спiльнота одразу ж прийняла подружжя до свого лона. Навiть старий генерал Монкреф поладнав iз зятем, коли Бенджамiн видiлив тому кошти на видання його дванадцятитомноi «Історii Громадянськоi вiйни», iдею публiкацii якоi вiдхилили дев’ятеро вiдомих видавцiв.

Та й у самого Бенджамiна за п’ятнадцять рокiв багато чого змiнилося. Йому здавалося, що кров тече новою силою у його венах. Втiхою було прокидатися зранку, бадьоро ступати залитими сонцем вулицями, невтомно приймати та вiдправляти партii молоткiв i цвяхiв. У 1890 роцi йому вдалося завдати непереможного удару конкурентам: вiн висунув припущення, що всi цвяхи, якi використовуються при забиваннi в ящики, що наповненi iншими цвяхами, – е власнiстю вантажовiдправника, – внаслiдок чого ця пропозицiя набула чинностi й була ухвалена верховним суддею Фоссайлом, завдяки чому фiрма «Роджер Баттон i Ко» зберiгала понад шiстсот цвяхiв щорiчно.

До того ж Бенджамiн усвiдомив, що його бiльше й бiльше надихають простi щасливi моменти. Завдяки такому прагненню до задоволення вiн став першим власником автомобiля в Балтиморi. Зустрiчаючи Бенджамiна на вулицi, його однолiтки зазвичай заздрiсно дивилися на картину, повну здоров’я та життедайностi.