Зелений Генріх

Поденники вийшли в поле ще за кiлька годин до снiданку i тепер вiдпочивали, намагаючись струсити легку втому, що приходить пiсля перших годин роботи, коли сонечко шле трудiвникам свiй привiт i починае припiкати сильнiше. Всi iли ситну вiвсяну кашу, на яку тiтонька не пошкодувала молока; лише на одному кiнцi столу, де сидiли господар, господиня та iхнi старшi дочки, красувалися великi чашки з кавою, i я, зарахований на правах гостя до цього гуртка обраних, iз заздрiстю поглядав у той бiк, де люди з апетитом поiдали смачну кашу та обмiнювалися веселими жартами.

Але незабаром усi пiдвелися з-за столу i розiйшлися по роботах, хто на далекi спекотнi поля, хто в комори та на обори. Висувнi дошки столу було вставлено на свое мiсце, i тепер ця ваговита споруда з полiрованого горiхового дерева мала якийсь бездiяльний вигляд у спорожнiлiй кiмнатi; але тут клопiтка господиня висипала на нього величезний кошик зелених стручкiв, аби налущити на обiд гороху, а дядечко, насилу вiдшукавши собi мiсце на кутику, зайнявся своiми господарськими книгами; вiн уписував у них вiдомостi про зiбраний у нинiшньому роцi врожай, порiвнюючи його з урожаем минулих рокiв i пiдраховуючи навiть, скiльки вродило на кожному окремому засiяному клинi. Його молодший син, хлопчик мого вiку, стояв за його стiльцем i доповiдав батьковi про виконання якогось доручення, а закiнчивши своi обов’язки, запропонував менi прогулятися з ним у поле i подивитись, як iдуть роботи; можливо, ми попрацюемо й самi, де нам бiльше сподобаеться, а головне, потрапимо на пiдвечiрок: у серединi дня всi закушують прямо на полi, й там бувае дуже весело. Але в цей час наспiв гонець вiд бабусi, яка вже дiзналася, що я тут, i запрошувала мене негайно ж прийти до неi. Мiй двоюрiдний брат зголосився провести мене, я не без кокетства вбрався якимось театральним селянином, i ми вийшли на дорогу, яка незабаром привела нас до розташованого на невисокому пагорбi кладовища. Тут усе було напоене ароматом квiтiв i пронизане яскравим свiтлом сонця, у повiтрi було строкато вiд мiрiад жучкiв, метеликiв, бджiл i ще якихось невiдомих мошок iз блискучими крильцями, що iз дзижчанням вились над могилами.