Квiти Содому

Але перш нiж грохнути одну з булькатих осiб, я вирiшив навiдатися до нашоi трахнутоi в задницю красунi. Тож я послав до бiса грьобаний романтизм Макса до цiеi особи. Менi треба теж перед новим дiлом розрядитися. Але потiм iнша думка наiхала на iншу. В головi катастрофа, блiн. Клятущi картриджi Тоцького, що я iх спустив до смiтника, не йшли з пам'ятi. Я повернувся до коридору. Наша красуня сидiла в незмiннiй позi, напустивши пiд себе калюжу. Я попросив у неi сигарету, закурив. Сигарета пахла шанеллю i приемно потрiскувала.

Комусь дiстаються гарнi блядi; вона, напевне, навiть пiсля Макса рожева та пахуча. Але я сказав:

– Хорошо, детка, а що у нас там iз картриджами? – Я ще глибше затягнувся пахучим димом i ось таке видав: – Або ти менi зараз оповiстиш, що воно значить, або калюжа пiд тобою буде червона.

– Не-е-е-е знаю-ю, – проревла наша красуня.

З книжок i кiно я знав, що всi бандити сентиментальнi. А я був справжнiм бандитом.

– Гаразд, – сказав я. – Зараз я повернуся.

Хочеш чогось випити?

Мамзель кивнула головою. Тодi я повернувся на кухню. Макс уже на всю дрючив раком мале гаденя. З усього було видно, що воно задоволене, бо хрюкало i пищало так, аж окуляри запiтнiли.

– Ну, ублюдок, що ти будеш потiм з нею робити?

Макс продовжував працювати над задницею гаденяти, не втрачаючи анi запалу, анi темпу.

– Замочу, а що ж iще.

– Блядь, куди ти iх усiх потiм подiваеш? А?!

У Макса разом з тестостероном запрацювали i нейрони.

– Спочатку накрути глушак.

Ох, чорт, ну i дае ця сучка… Давай, давай, а там видно буде, моя блядюжечка…

Висновок напрошувався до банальностi тупий: я помiнявся мiзками з Максом. Зараз я був пухленьким екземпляром дебiла. По повному розряду, по повнiй програмi. Я накрутив глушак, пiшов до зали i прикiнчив ii матусю. У тата гiвно прямо перло з холошок.

– Фу…

Я порiшив i тата. Безiменну, вiдтрахану у задницю красуню я полишив на совiсть Макса. Хоча Макса прийдеться кiнчати разом або пiсля.

Вiд такоi дилеми i перспективи розболiлася голова. Я повернувся до красунi.

– Хто убив Тоцького? – тiльки й того, що вона сказала. Менi перехотiлося ii убивати.

– Хм-м, напевне ти, – реготнув я. – Збирайся, для тебе вiднайдеться мiстечко потеплiше.

– Чорта з два. У мене мокрi штани.

– Да-а-а-м, – до мене мовби повертався здоровий глузд. – Колись, детка, менi снився сон…

– Слухай, – зовсiм спокiйно i рiвно, як у кiно, сказала вона.