Кобзар

Дивлюся, смiюся, дрiбнi утираю,

Я не одинокий, е з ким в свiтi жить;

У моiй хатинi, як в степу безкраiм,

Козацтво гуляе, байрак гомонить;

У моiй хатинi сине море грае,

Могила сумуе, тополя шумить,

Тихесенько Гриця дiвчина спiвае,

Я не одинокий, е з ким вiк дожить.

От де мое добро, грошi,

От де моя слава,

А за раду спасибi вам,

За раду лукаву.

Буде з мене, поки живу,

І мертвого слова,

Щоб виливать журбу, сльози.

Бувайте здоровi!

Пiду синiв випроводжать

В далеку дорогу.

Нехай iдуть, – може, найдуть

Козака старого,

Що привiта моiх дiток

Старими сльозами.

Буде з мене. Скажу ще раз:

Пан я над панами.

Отак, сидя в кiнцi стола,

Мiркую, гадаю:

Кого просить? хто поведе?

Надворi свiтае;

Погас мiсяць, горить сонце.

Гайдамаки встали,

Помолились, одяглися,

Кругом мене стали,

Сумно, сумно, як сироти,

Мовчки похилились.

«Благослови, – кажуть, – батьку,

Поки маем силу;

Благослови шукать долю

На широкiм свiтi».

«Постривайте… свiт не хата,

А ви малi дiти,

Нерозумнi. Хто ватажком

Пiде перед вами,

Хто проведе? Лихо, дiти,

Лихо менi з вами!

Викохав вас, вигодував,

Виросли чималi,

Йдете в люди, а там тепер

Все письменне стало.

Вибачайте, що не вивчив,

Бо й мене хоч били,

Добре били, а багато

Дечому навчили!

Тма, мна знаю, а оксiю

Не втну таки й досi.

Що ж вам скажуть? Ходiм, сини,

Ходiмо, попросим.

Єсть у мене щирий батько

(Рiдного немае) —

Дасть вiн менi раду з вами,

Бо сам здоров знае,

Як то тяжко блукать в свiтi

Сиротi без роду;

А до того – душа щира,

Козацького роду,

Не одцуравсь того слова,

Що мати спiвала,

Як малого повивала,

З малим розмовляла;

Не одцуравсь того слова,

Що про Украiну

Слiпий старець, сумуючи,

Спiвае пiд тином.

Любить ii, думу правди,

Козацькую славу,

Любить ii! Ходiм, сини,

На раду ласкаву.

Якби не вiн спiткав мене

При лихiй годинi,

Давно б досi заховали

В снiгу на чужинi,

Заховали б та й сказали:

«Так… якесь ледащо…»

Тяжко, важко нудить свiтом,

Не знаючи за що.

Минулося, щоб не снилось!..

Ходiмо, хлоп'ята!

Коли менi на чужинi

Не дав погибати,

То й вас прийме, привiтае,

Як свою дитину.

А од його, помолившись,

Гайда в Украiну!»

Добридень же, тату, в хату!

На твоiм порогу

Благослови моiх дiток

В далеку дорогу.

С.