Кобзар

Спiвай, старче божий, не слухай його.

Гайдамака. Та воно так, чоловiче; я це й сам знаю, та ось що: не так пани, як пiдпанки, або – поки сонце зiйде, то роса очi виiсть.

Запорожець. Брехня! Спiвай, старче божий, яку знаеш, а то й дзвона не дiждемо – поснемо.

Гуртом. Справдi, поснемо; спiвай яку-небудь.

Кобзар (спiвае):

«Лiта орел, лiта сизий

Попiд небесами;

Гуля Максим, гуля батько

Степами-лiсами.

Ой лiтае орел сизий,

А за ним орлята;

Гуля Максим, гуля батько,

А за ним хлоп'ята.

Запорожцi тi хлоп'ята,

Сини його, дiти,

Помiркуе, загадае,

Чи бити, чи пити,

Чи танцювать; то й ушкварять,

Аж земля трясеться.

Заспiвае – заспiвають,

Аж лихо смiеться.

Горiлку, мед не чаркою —

Поставцем черкае,

А ворога, заплющившись,

Ката, не минае.

Отакий-то наш отаман,

Орел сизокрилий!

І воюе, i гарцюе

З усiеi сили.

Нема в його нi оселi,

Нi саду, нi ставу…

Степ i море; скрiзь битий шлях,

Скрiзь золото, слава.

Шануйтеся ж, вражi ляхи,

Скаженi собаки:

Йде Залiзняк Чорним шляхом,

За ним гайдамаки».

Запорожець. Оце-то так! вчистив, нiчого сказати: i до ладу, i правда. Добре, далебi, добре! Що хоче, то так i втне. Спасибi, спасибi.

Гайдамака. Я щось не второпав, що вiн спiвав про гайдамакiв?

Запорожець. Який-бо ти бевзь i справдi! Бачиш, ось що вiн спiвав: щоб ляхи поганi, скаженi собаки, каялись, бо йде Залiзняк Чорним шляхом з гайдамаками, щоб ляхiв, бачиш, рiзати…

Гайдамака. І вiшати, i мордувати! Добре, ей-богу, добре! Ну, це так! Далебi, дав би карбованця, якби був не пропив учора! Шкода! Ну, нехай стара в'язне, бiльше м'яса буде.

Кобзар. До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, спiватиму; а охрипну – чарочку, другу тii ледащицi-живицi, як то кажуть, та й знову. Слухайте ж, панове громадо!

«Ночували гайдамаки

В зеленiй дiбровi,

На припонi пасли конi,

Сiдланi, готовi.

Ночували ляшки-панки

В будинках з жидами,

Напилися, простяглися

Та й…»

Громада. Цить лишень! здаеться, дзвонять. Чуеш?.. ще раз… о!.. «Задзвонили, задзвонили!» – Пiшла луна гаем. «Ідiть же ви та молiтесь, а я доспiваю».

Повалили гайдамаки,

Аж стогне дiброва;

Не повезли, а на плечах

Чумацькi воловi

Несуть вози. А за ними

Слiпий Волох знову:

«Ночували гайдамаки

В зеленiй дiбровi».

Шкандибае, курникае,

І гич не до речi.