Кобзар

ГУПАЛІВЩИНА

Зiйшло сонце; Украiна

Де палала, тлiла,

А де шляхта, запертися,

У будинках млiла.

Скрiзь по селах шибеницi;

Навiшано трупу —

Тiлько старших, а так шляхта

Купою на купi.

На улицях, на розпуттях

Собаки, ворони

Гризуть шляхту, клюють очi;

Нiхто не боронить.

Та й нiкому: осталися

Дiти та собаки,

Жiнки навiть з рогачами

Пiшли в гайдамаки.

Отаке-то було лихо

По всiй Украiнi!

Гiрше пекла… А за вiщо,

За що люде гинуть?

Того ж батька, такi ж дiти,

Жити б та брататься.

Нi, не вмiли, не хотiли,

Треба роз'еднаться!

Треба кровi, брата кровi,

Бо заздро, що в брата

Є в коморi i надворi,

І весело в хатi!

«Уб'ем брата! спалим хату!» —

Сказали, i сталось.

Все б, здаеться; нi, на кару

Сироти остались.

В сльозах росли, та й виросли;

Замученi руки

Розв'язались – i кров за кров,

І муки за муки!

Болить серце, як згадаеш:

Старих слов'ян дiти

Впились кров'ю. А хто винен?

Ксьондзи, езуiти.

Мандрували гайдамаки

Лiсами, ярами,

А за ними i Галайда

З дрiбними сльозами.

Вже минули Воронiвку,

Вербiвку; в Вiльшану

Приiхали. «Хiба спитать,

Спитать про Оксану?

Не спитаю, щоб не знали,

За що пропадаю».

А тим часом гайдамаки

Й Вiльшану минають.

Питаеться у хлопчика:

«Що, титаря вбили?»

«Ба нi, дядьку; батько казав,

Що його спалили

Отi ляхи, що там лежать,

І Оксану вкрали.

А титаря на цвинтарi

Вчора поховали».

Не дослухав… «Неси, коню!»

І поводи кинув.

«Чом я вчора, поки не знав,

Вчора не загинув!

А сьогоднi, коли й умру,

З домовини встану

Ляхiв мучить. Серце мое!

Оксано! Оксано!

Де ти?»

Замовк, зажурився,

Поiхав ходою.

Тяжко-важко сiромасi

Боротись з нудьгою.

Догнав своiх. Боровикiв

Вже хутiр минають.

Корчма тлiе з стодолою,

А Лейби немае.

Усмiхнувся мiй Ярема,

Тяжко усмiхнувся.

Отут, отут позавчора

Перед жидом гнувся,

А сьогоднi… та й жаль стало,

Що лихо минуло.

Гайдамаки понад яром

З шляху повернули.

Наганяють пiвпарубка.

Хлопець у свитинi

Полатанiй, у постолах;

На плечах торбина.

«Гей, старченя! стривай лишень!»

«Я не старець, пане!

Я, як бачте, гайдамака».

«Який же поганий!»

«Вiдкiля ти?»

«З Керелiвки».

«А Будища знаеш?

І озеро коло Будищ?»

«І озеро знаю,

Отам воно; оцим яром

Втрапите до його».