На нашем сайте вы можете читать онлайн «Коні не винні (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Коні не винні (збірник)
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
07 февраля 2014
Краткое содержание книги Коні не винні (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Коні не винні (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Михайло Коцюбинський) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Михайло Коцюбинський (—1913) – видатний український письменник, талановитий новеліст. Кращі з його оповідань, такі як «Сміх», «Intermezzo», «Сон», «Подарунок на іменини», «Коні не винні», належать до найвищих досягнень української класичної прози.
Коні не винні (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Коні не винні (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Як узяла вговорювати Настю, як взяла вмовляти: «А вiн, сестрице, нероба, а вiн ледащо: змалечку служив у дворi за льокая, звик на легкiм хлiбi. Ти будеш бiдувати з ним, сестрице, бо вiн незугарен господарювати. До того ще сумовитий, невеселий… Нi поради, нi розваги. От Петро – багатир, хазяйська дитина, не тинявсь по наймах… Ще до того веселий, моторний i з лиця гарний, хоч води напийся. За таким чоловiком не знатиме жiнка бiди. А ввiйде до хати – то й хату звеселить…» А старе луб’я Явдоха й собi за Петром тягне, тим що багатир.
Тут будет реклама 1
Так заморочили бiдну Настю, що вона вже й каже: «Хто перший пришле старостiв, за того й пiду». А Олександра й переказала Петровi, щоб поспiшався, коли хоче дiвчину взяти… Проте Гнат не такий дурний, щоб журитись за Настею. Сього цвiту по всьому свiту! Є! Вiн вiзьме ще кращу та багатшу!..
Кожне тiтчине слово гострим ножем поверталось у серцi Гнатовому. То вiн, Гнат, нероба, вiн, що так тяжко працював у своiм життi, що за роботою не знав просвiтку? Вiн ледащо? Добре.
Тут будет реклама 2
Той нероба, той ледащо пiшле старостiв до Олександри. На злiсть Настi посватаеться.
Побачимо, з чим тая розлучниця вiдправить його старостiв! Пожалкуеш, Насте, та пiзно! Годi каятись по смертi! І вiн заслав старостiв до Олександри. Олександра подала рушники. Одноi недiлi справляли весiлля Настине з Петром, другоi вiнчали Гната.
По весiллi Гнат став наче спокiйнiшим. Вiн чув, що йому треба рятуватись, щоб не пропасти з туги, що весь його рятунок в працi. Йому легше ставало, коли вiн працював.
Тут будет реклама 3
За роботою вiн менш бував у хатi, рiдше бачив жiнку, менш говорив до неi. Вона була для нього чужою людиною, заважала йому. Часом мине цiлий тиждень, а вони й словом не перекинуться, мов нiмi. Нетерплячка брала палку Олександру. Що се справдi за вигадки? Чи довго так буде? Вона не наймичка йому, щоб тiльки годити, а вiн i головою не кивне, i словом не обiзветься, аж хата пусткою дише! Нi, годi! Вже в неi накипiло коло серця! І вона ставила обiд перед Гнатом так, що миска аж гула i от-от не розлiталась на череп’я, а ложка летiла пiд стiл.Тут будет реклама 4
Вона шукала сварки. Гнат зсував тонкi брови й поглядав на жiнку спiдлоба. З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсiм опустила руки. Хай все iде прахом! Хата по три днi стояла неметена, страва тхнула недоглядом, хлiб був глевкий, а на господиню гидко й глянути: сорочка чорна, спiдниця задрипана. Вони почали сваритись. В серцi у Гната накипала ненависть до нелюбоi жiнки, нехiть до своеi хати.
Мнения
Еще нет комментариев о книге Коні не винні (збірник), и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!
Другие книги автора
Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Михайло Коцюбинський! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.
Похожие книги
