Маклена Граса (збірник)

], вiдбуваються величезнi зрушення в пропагандi й розвитку украiнськоi мови (зокрема Б. Грiнченко створюе «Словарь украiнськоi мови») тощо. Роки «розстрiляного Вiдродження» пробудили до життя величезнi творчi сили украiнськоi суспiльностi, спрямувавши iх у рiчище формування модерноi нацiональноi культури. Могутнi обновнi процеси охопили економiку, науку, мистецтво, змiнюючи загальну структуру суспiльства, перетворюючи Украiну з напiвколонiального аграрного придатка Росiйськоi iмперii на розвинуту промислову державу на порозi проголошення незалежностi.

Є досить вагомi пiдстави вважати, що саме цi культуро-творчi процеси, спрямованi до вироблення нацiонального «культурного канону», модерного стилю в найширшому розумiннi стали домiнантою еволюцii всiх без винятку сфер культурного життя Украiни початку ХХ ст.

Цей час для украiнськоi культури знаменний могутнiми процесами нацiонального вiдродження. Спадок мистецтва вiд попереднього столiття лишився вельми суперечливий.

Наслiдки напiвколонiального становища Украiни давалися взнаки в усьому: в занедбаностi мови, домiнуваннi в усiх сферах культурного життя народництва – единоi послiдовно розвинутоi системи напiвфольклорноi мистецькоi самодiяльностi з поодинокими островами високих авторських стилiв. Жанрова недорозвиненiсть у такiй ситуацii боротьби за виживання була явищем цiлком закономiрним, покликаним до життя потребою збереження, консервацii нацiональноi культури перед загрозою знищення, асимiляцii.

Украiнська лiтература, сформувавшись як порiвняно суверенна цiлiснiсть у ХІХ ст., була все ж явищем вельми узалежненим вiд культури метрополii. Нова украiнська лiтература виникала як периферiйне явище «подлого штиля» в iмперському лiтературному просторi, перший час була спрямована взагалi на доведення своеi спроможностi «говорити по-малоруськи» на теми серйознi, духовнi, моральнi, а не лише виконувати нав’язану iй роль блазня, водевiльного чи фарсового героя, здатного лише розважати публiку «низовим смiхом», «дразнить хохла».

Згадаймо лише промовистий факт: перший твiр новоi украiнськоi драматургii – п’еса І. Котляревського «Наталка Полтавка» – був полемiчною реакцiею на брутальний фарс князя С. Шаховського «Казак-стихотворец».

Протягом усього ХІХ ст. вiдбуваеться невпинна боротьба за вiдвоювання достойного мiсця в iмперському стильовому просторi – певна рiч, боротьба безнадiйна.