Марія Антуанетта

І коли зродилась революцiйна пропаганда, якобiнським газетярам не треба було вишукувати аргументи, щоб зробити Марiю Антуанетту образом усiлякоi розпусти, безсоромного злочину, – громадському обвинувачевi досить було тiльки одного разу сягнути рукою до тiеi пандориноi скриньки галантних обмов, аби запхати королевину голiвку пiд нiж.

Перескочивши власну долю, недолю й безталання, наслiдки подружнього нещастя тут уже сягнули свiтовоi iсторii: падiння королiвськоi влади почалось не з Бастилii, а у Версалi.

Бо вiстка про неспроможнiсть короля i злiснi брехнi про сексуальну невситимiсть королеви аж нiяк не припадком так швидко й широко розлетiлися з Версаля по краiнi, було там таемне родинно-полiтичне пiдгрунтя. Власне, в тому ж палацi жило четверо чи п’ятеро осiб, до того ж найближчих родичiв, що мали кожне свiй iнтерес у подружнiх розчаруваннях Марii Антуанетти. Насамперед це два брати короля, яким надто вже було на руку, що через той смiховинний фiзiологiчний гандж i страх Людовiка XVI перед хiрургом порушиться не тiльки нормальне подружне життя, а й нормальне успадкування корони, бо вони побачили в цьому несподiваний шанс самим дiстатись до трону. Середульший брат, граф Прованський, згодом справдi Людовiк XVIII, – добувся своеi мети, й один Господь знае, якими кривими стежками – не може стерпiти, що доведеться все життя стояти другим за троном замiсть самому вхопитися за скiпетр. Вiдсутнiсть наступника трону зробить його регентом, якщо не спадкоемцем короля, i йому ледь удаеться загнуздати свое нетерпiння. Оскiльки вiн теж сумнiвний, бо бездiтний, чоловiк, то неплiднiсть старших братiв надае переваги меншому, графовi д’Артуа, бо його син стае законним спадкоемцем трону. Як щасливою нагодою, тiшаться обидва брати нещастям Марii Антуанетти, i чим довше тривае це жахливе становище, тим певнiшi стають iхнi передчаснi сподiвання. Звiдси ця безмiрна, нестримна ненависть, коли врештi на сьомий рiк стан Марii Антуанетти раптом засвiдчив те диво, що ii чоловiк зробився мужем i подружне життя короля з королевою стало цiлком нормальним. Граф Прованський нiколи не пробачив Марii Антуанеттi цього страхiтливого удару, що розбив усi його сподiвання, те, що не дiсталося йому прямим шляхом, вiн спробував здобути кривими стежками – тож вiдколи Людовiк XVI став батьком, брат i його родичi зробилися йому найлютiшими ворогами.