Марія Антуанетта

Найбезжурнiша з безжурних, наймарнотратнiша з марнотратних, вишукано найгалантнiша й зумисне найзальотнiша з усiх галантних i кокетливих жiнок, вона незабутньо й майже з документальною докладнiстю вiдтворила в власнiй постатi штучнi звичаi й неприродне життя вiсiмнадцятого сторiччя. «Неможливо, – сказала про неi панi де Сталь, – укладати в люб’язнiсть бiльше грацii й доброти. Володiючи таким незвичайним даром спiлкування, вона й нiтрохи не забувае, що вона королева, а поводиться завжди так, нiби саме про це й забула».

Марiя Антуанетта грае своiм життям, мов на вкрай делiкатному й ламкому iнструментi. Замiсть бути видатною постаттю навiки, вона зосталася характерним проявом своеi доби, i в безглуздiм марнуваннi ii внутрiшнiх сил один глузд усе-таки зберiгся: в ii постатi вiсiмнадцяте сторiччя сягнуло довершеностi, а ii смертю воно завершилось.

Який перший клопiт у королеви рококо, коли вона прокидаеться вранцi у Версальськiм замку? Вiстки з мiста, з краiни? Листи послiв, чи здобуло перемогу вiйсько, чи оголосили Англii вiйну? Аж нiяк.

Своiм звичаем Марiя Антуанетта повертаеться додому лиш о четвертiй або п’ятiй годинi ранку, спить лише кiлька годин, ii невгомоннiсть не потребуе довгого спочинку – аж тодi вже важливою церемонiею розпочинаеться день. З кiлькома сорочками, хусточками й рушничками заходить старша покоiвка, що орудуе гардеробом, а з нею й камеристка. Та вклоняеться й простягае для перегляду фолiант, де шпильками закрiпленi невеличкi, виготовленi з тканини зразки всiх уборiв, що е в гардеробi. Марiя Антуанетта мае вирiшити, у якому вбраннi хоче сьогоднi бути – важезний, украй вiдповiдальний вибiр, бо на кожну пору року етикет звелiв мати дванадцять пишних убрань, дванадцять фантазiйних i дванадцять церемонiальних, вже й не рахуючи сотнi iнших, котрi шиються щороку (уявiть собi ганьбу, якби королева мод раз у раз одягала однi й тi самi сукнi!). А до цього ще пеньюари, корсети, мереживнi хустки й косинки, капелюшки, пальто, рукавички, панчохи й спiдне з потаемного арсеналу, де гаруе цiле вiйсько швачок i закрiйниць. Здебiльшого вибiр тривае довго; нарештi шпильками зазначили взiрцi вбрання, котре сьогоднi заманулося носити Марii Антуанеттi, – врочистий одяг для прийомiв, deshabillе[42 - Дезабiлье, легке домашне вбрання (франц.).] для пополудня, пишне вечiрне вбрання. Перший клопiт минувся, книгу iз зразками забирають i приносять вибраний одяг уже в оригiналi.