Марія Антуанетта

Покоролювавши три мiсяцi, мала принцеса вже стала манекеном вишуканого свiту, моделлю всiх костюмiв i зачiсок – у кожнiм салонi, при кожнiм дворi обiзвався ii трiумф. Таки навiть у Вiднi, докотившись звiдти безрадiсним вiдлунням. Марiя Терезiя, прагнучи, щоб дочка бралася до гiднiших завдань, сердито повернула пословi портрет своеi надмiру розкiшно й по-модному вирядженоi дочки: це портрет актриси, а не королеви Францii. Вона гнiвно дорiкае дочцi, щоправда, як завше, намарне: «Ти ж бо знаеш, я завжди вважала, що, йдучи за модою, треба знати мiру й нiколи не химерувати.

Такiй молоденькiй i гарнiй жiнцi, такiй чарiвливiй королевi непотрiбне оте безглуздя – навпаки, просте вбрання найдужче личить ii гiдностi. Оскiльки ти задаеш тон, то цiлий свiт кинеться наслiдувати навiть твоi найдрiбнiшi похибки. Та я ж люблю свою малу королеву, придивляюся до кожного ii кроку i тому поспiшаю застерегти вiд такоi нерозважностi».

Другий щоранiшнiй клопiт – зачiска. На щастя, й тут трапився пiд рукою великий митець, добродiй Леонар, видатний i невичерпний Фiгаро доби рококо.

Мов великий вельможа, вiн щодня шестернею iде з Парижа до Версаля i з допомогою гребiнця, лосьйонiв i помад випробовуе на королевi свое шляхетне i щоразу нове мистецтво. Наче великий архiтектор Мансар, котрий зводив на будинках названi його iменем мистецькi надбудови, добродiй Леонар над чолом кожноi родовитоi дами, що хоч трохи поважае себе, споруджуе цiлу вежу з волосся, яка пнеться вгору й ряснiе символiчними оздобами. Велетенськими шпильками й незмiрною кiлькiстю густоi помади коси спершу вiд самого кореня випростують угору, мов свiчки, – так вони десь удвiчi вищi, нiж капелюхи прусських гренадерiв, – аж тодi в повiтрi на пiвметра вище очей, власне, й починаеться пластичне царство художника. Не тiльки цiлi ландшафти й панорами з фруктами, садками, будинками й кораблями, розбурханим морем – усiм розмаiтим свiтом зображали з допомогою гребiнця всi цi «poufs» чи «qu?sacos»[44 - Копицi… Казна-що (франц. ).] (так iх названо в памфлетi Бомарше), але й, щоб моду робити мiнливущою, цi пластичнi споруди заразом символiчно вiдбивали подii дня. Все, що дiялось у дрiбному, як у колiбрi, мозочку, все, чим повнились цi здебiльшого пустi голови, мусило з’явитись на головi. Мала гучний успiх Глюкова опера – й одразу Леонар вигадав coiffure ? la Iphigеnie[45 - Зачiску Іфiгенii (франц.).] з чорними жалобними стрiчками й пiвмiсяцем Дiани.