Місто

І все це зродилося на очах вихованоi дев’ятнадцятим столiттям Європи!

Як воно могло трапитися? Історик, який народиться пiсля вiйни, неминуче поставить перед собою таке питання i в анналах свiтовоi фiлософii шукатиме вiдповiдi на нього; вiн без особливих зусиль знайде книжку нiмецького фiлософа, який у молодостi, служачи санiтаром у прусськiй армii, плакав над жертвами битви пiд Седаном, i з того жалю над людським безсиллям зродилася в мислителя погорда до слабших, i вiн потiм усе свое життя присвятив пошуковi iдеалу сильноi людини, назвавши ii надлюдиною, потоптав виплеканi iсторiею людства принципи гуманностi, закликав людство позбутися сумлiння, стати по той бiк добра i зла, виховати в собi жорстокiсть, не боятися вбивати слабших, ступати по трупах до самовинищення, усувати всiх, хто заважае кроковi надлюдини, i, втомившись дослiдженням таких категорiй, як садизм, безжалiснiсть, жорстокiсть, фiлософ урештi збожеволiв, але виховав своiми книгами безумцiв i злочинцiв, котрi в хвилину людськоi втоми i збайдужiння допадаються до скриньки Пандори i випускають на свiт найстрашнiшу заразу – iдею знищення в iм’я знищення.

Ім’я цього фiлософа Нiцше.

Не соромся, мiй добрий приятелю Страусе, назвати нинi це iм’я: виплодки Нiцше зiрвалися з прив’язi.

Що робити менi? Та хiба те, що робить цей зображений на кахлi мандрiвник: звести очi угору до свого божка i просити в нього поради. Ми ж нiчого не означаемо. Що таке трое людей супроти сили, яка завоювала всю Європу i йде далi?.. Не те я говорю – треба брати зброю в руки, треба нинi зробити остаточнi розрахунки i запропонувати свiй винахiд вiйськовому комiсарiатовi.

Ха… Хiба вони матимуть час його вивчати – тепер, коли над головами рвуться снаряди? Поки я доберуся до комiсара, мене вб’ють, i принесу я не бiльше користi, нiж черв’як… А зрештою, хто тi, якi назвали себе людьми? Може, для вищих iстот ми тi ж черв’яки? Ми ж пiддаемося найнижчому iнстинкту – кровожерству, ми не вмiемо порозумiтися з найближчими сусiдами… Бджоли! Фiлософ Метерлiнк вважае iх розумними iстотами. А якщо насправдi в них е iнтелект, то ще не знати, чи вони вважають собi рiвним Метерлiнка? Людина безнадiйно зарозумiла: не вмiючи знайти спiльну мову з единокровними братами по планетi, вона хоче здолати швидкiсть звуку, хоче збагнути швидкiсть свiтла, прагне перемогти земне тяжiння, мрiе зустрiтися з iнопланетними iстотами i не задумуеться над тим, що тi iстоти можуть оцiнити людину не вище, нiж людина блоху.