Одіссея

Вiдповiдаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

«Нi, Еврiмаху, на батька менi уже, мабуть, не ждати.

Я нi чуткам вже не вiрю, що нiби вiн мае вернутись,

Нi в вiщуваннях не тiшусь, яким довiряеться мати,

Безлiч провiсникiв рiзних скликаючи в нашу оселю.

Гiсть же оцей – то приятель батькiв, iз Тафоса родом,

Мент на iм’я, назвався премудрого вiн Анхiала

Сином i править тафiйським народом своiм веслолюбним».

Так вiдповiв Телемах, хоч безсмертну впiзнав вiн богиню.

Тiшитись танцями знов почали вони й спiвом, що млостю

Сповнював iх, i так вечоровоi ждали години.

Поки вони веселились, то й вечiр насунувся темний.

Тiльки аж спати схотiвши, вони розiйшлись по домiвках.

425 Гарним подвiр’ям тодi й Телемах до високих подався

Спальних покоiв, що iх збудував вiн на видному мiсцi, —

З серцем, повним думок, до свого вiн наблизився ложа.

Вслiд йому з факелом в кожнiй руцi увiйшла домовита

Опсова донька, стара Еврiклея, Пейсенора внука.

Власним коштом Лаерт вiдкупив ii в час, коли зовсiм

Юна була вона, двадцять за неi волiв заплативши;

В домi так само ii шанував, як i жiнку дбайливу.

Ложа ii не дiлив, проте, щоб не гнiвити дружину.

Йшла вона з факелом в кожнiй руцi. Телемаха ж любила

Бiльше, нiж iншi служницi, бо змалку його доглядала.

Дверi тодi вiдчинив вiн в доладно збудовану спальню,

Сiв на постелi i, знявши хiтон м’якотканий iз себе,

Кинув цю одiж на руки послужливiй нянi старенькiй.

Склавши старанно хiтон i розгладивши, де вiн зiбгався,

Няня його на кiлок при рiзьбленiм повiсила лiжку.

Вийшла iз спальнi, узявши за срiбне кiльце, причинила

Дверi i ременем засув знадвору засунула тихо.

Руном овечим укритий, всю нiч Телемах, на постелi

Лежачи, думав про путь, в яку закликала Афiна.

Пiсня друга

Змiст другоi пiснi

ДЕНЬ ДРУГИЙ І РАНОК ТРЕТЬОГО ДНЯ

Вранцi Телемах наказуе скликати iтакiйських громадян на мiську площу i всенародно вимагае на зборах, щоб женихи покинули його дiм.

Антiной зухвало з ним сперечаеться. Вiще з’явлення орлiв тлумачить Алiферс, якому грубо заперечуе Еврiмах. Телемах вимагае корабля, щоб iхати до Пiлоса. Ментор дорiкае громадянам за байдужiсть до Одiссеевого сина. Пiсля зборiв, якi вавiльно розпустив Леокрiт, Афiна у виглядi Ментора обiцяе Телемаховi дати корабель i веслярiв, а ключниця Еврiклея споряджае його в дорогу. Телемах з уявним Ментором без вiдома матерi вiдпливае до Пiлоса.