Одіссея

Тодi всi богове йому спiвчували,

Крiм Посейдона, – гнiвом його Одiссей богорiвний

Вiчно був гнаний, аж поки до рiдного краю дiстався.

Сам Посейдон у далеких тодi пробував ефiопiв, —

У протилежних кiнцях простягались поселення iхнi, —

Де Гiперiон заходить, i там, де вiн сходить щоденно.

Там з баранiв i бикiв гекатомби приймав вiн жертовнi,

Там веселився на учтах. Тим часом iншi богове

В Зевса, у домi його на Олiмпi, всi разом зiбрались.

Першим батько людей i богiв тут слово промовив, —

В пам’ятi серця його постав-бо Егiст бездоганний,

Вбитий Орестом палким, Агамемнона сином преславним.

Це вiн згадавши, з такими словами звернувсь до безсмертних:

«Горе! Як легко смертнi тепер нас у всьому винують!

Зло – вiд богiв, – вони кажуть, самi ж через власну зухвалiсть,

Всупереч долi, багато на себе нещасть накликають.

Так i Егiст проти долi дружину Атрiда законну

Взяв за жону, а самого убив, щойно той повернувся.

Знав же й про згубу свою, бо завчасно до нього послали

Свiтлого ми дозорця Гермеса сказать, щоб не смiв той

Анi Атрiда вбивать, нi жони його брати за себе,

Бо за Атрiда вiдомста вiдбудеться через Ореста,

Щойно змужнiе й почне за рiдним вiн краем тужити.

Так йому мовив Гермес, та не змiг вiн на думку Егiста

Радою доброю вплинуть, – i той за все поплатився».

В вiдповiдь мовить йому ясноока богиня Афiна:

«О Кронiде, наш батьку, ти наш володарю найвищий!

Справдi, смертю такою полiг вiн цiлком по заслузi.

Хай же так кожен загине, хто мав би таке учинити.

Та розриваеться серце за тим Одiссеем розумним.

Вiн-бо, нещасний, вiд любих далеко на хвилею митiм

Островi терпить бiду, на тiм пупi широкого моря.

Острiв той лiсом порiс, i живе там богиня в домiвцi,

Згубного донька Атланта, що глиб увесь знае у морi

Й сам мiцними плечима тримае стовпи височеннi

Тi, що й небо навколо, i землю усю пiдпирають.

В смутку затримуе там бiдолаху Атлантова донька,

Повними ласки й облуди словами всечасно чаруе,

Тiльки б свою вiн Ітаку забув. Одiссей же невтiшно

Прагне узрiти хоч дим, що над рiдним пiдноситься краем,

Потiм i вмерти готовий.