Одіссея

Невже i твого, олiмпiйцю,

Серця ласкавого це не зворушить? Чи не годив-бо

Жертвами щиро тобi Одiссей з кораблiв аргiв’янських

В Троi просторiй? Чому ж одвертаешся й досi од нього?»

Вiдповiдаючи, Зевс, що хмари збирае, промовив:

«Що за слова в тебе линуть, дитя, крiзь зубiв огорожу?

Богоподiбного як же забути менi Одiссея?

Найрозумнiший з людей вiн, з усiх найщедрiшi приносив

Жертви безсмертним богам, що простором небес володiють!

Та Посейдон-земледержець до нього всечасно палае

Гнiвом невпинним за те, що кiклоп Полiфем богорiвний

Ока позбавлений ним, а той же iз iнших кiклопiв

Був найсильнiший; нiмфа його породила Фооса,

Форкiна донька, державця в пустинному морi шумливiм.

В гротi глибокiм вона з Посейдоном колись поедналась.

З того часу Посейдон, могутнiй землi потрясатель,

Хоч не убив Одiссея, то гонить вiд рiдного краю.

Отже, давайте усi помiркуемо разом уважно,

Як Одiссея додому вернуть.

Гнiв свiй, – не може-бо вiн проти спiльноi волi безсмертних

Вперто змагатися сам i один з усiма сперечатись».

В вiдповiдь мовить йому ясноока богиня Афiна:

«О Кронiде, наш батьку, ти наш володарю найвищий!

Як i направду тепер до вподоби богам всеблаженним,

Щоб Одiссей велемудрий щасливо додому вернувся,

З вiстю Гермеса, гiнця свiтлосяйного, швидше пошлiмо

Аж на Огiгiю, острiв далекий, нехай там негайно

Нiмфi звiстить пишнокосiй ухвалу нашу незмiнну,

Що Одiссей витривалий повинен додому вернутись.

Я ж до Ітаки поiду, щоб там в Одiссеевiм синi

Бiльшу збудити бадьорiсть i прагнення вкласти у серце,

Скликати довговолосих ахеiв на збори народнi

Й вигнати всiх женихiв, якi убивають у нього

Цiлi отари овець i повiльних волiв круторогих.

Потiм пошлю його в Спарту i в Пiлос, пiсками укритий, —

Може, почуе вiн щось про повернення любого батька

Й сам мiж чужими людьми собi доброi слави набуде».

Мовила так i до нiг золотi пiдв’язала пiдошви,

Гожi й нетлiннi, що всюди iз подувом вiтру найлегшим —

І по водi, й по безкраiх просторах землi – ii носять,

Спис бойовий у руки взяла з наконечником мiдним,

Гострий, мiцний i важкий, що ним побивала героiв

Шереги гнiвом охоплена донька всевладного батька.