Одіссея

Кинулась летом швидким iз високих вершин олiмпiйських,

Стала в iтакськiм краю, при самих Одiссеевих дверях,

Перед порогом надвiрним, iз списом в руцi мiдногострим,

Вигляд чужинця прибравши, тафiйського ватага Мента.

Там женихiв гордовитих застала. Перед дверима

Грою в костi якраз утiшали свое вони серце,

Сидячи долi на шкурах волiв, що самi ж повбивали.

Слуги меткi та окличники з ними: однi у кратерах

Воду мiшали з вином, а другi дiрчатими мили

Губками довгi столи й на середину iх виставляли,

Іншi ж – м’яса на них розкладали шматки незлiченнi.

Перший з усiх Телемах боговидий богиню помiтив.

Серцем засмучений, мовчки сидiв вiн помiж женихами

Й думкою батька собi уявляв благородного, як вiн

З’явиться раптом i всiх женихiв повигонить iз дому,

Честь свою верне i стане господарем власних маеткiв.

Мислячи так, вiн сидiв з женихами й Афiну побачив.

Кинувсь до входу вiн, сором вiдчувши в душi, що чужинець

Мусить так довго стоять пiд дверима.

Взяв за правицю його, прийняв мiдногострого списа

І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим:

«Щастен будь, гостю, в цiм краi ти прийнятий будеш привiтно!

Сядь, пообiдай, а потiм розкажеш, чого тобi треба».

Мовивши це, йде вперед, а за ним – Паллада Афiна.

Щойно обое зайшли вони в дiм Одiссея високий,

Списа узяв вiн у неi, вiднiс пiд колону велику,

Вставив у тесаний списник – туди, де багато стояло

Інших списiв Одiссея, в бiдi витривалого мужа.

В крiсло, привiвши ii, посадив, полотниною вкрите,

Крiсло ж красиве, рiзьблене, з маленьким пiднiжжям приньому.

Сам на стiльцi бiля неi узорчатiм сiв якнайдалi

Вiд женихiв, щоб криком своiм не завадили гостю

Їжу спокiйно вживати, хоча й до зухвальцiв потрапив,

Та наодинцi про батька вiдсутнього щось розпитати.

Воду служниця внесла в золотому чудовому глеку —

Руки вмивати – й поволi над срiбним цеберком зливала;

Потiм поставила стiл перед ними, обструганий рiвно.

Хлiба i страв розмаiтих iм ключниця вносить поважна,

Радо i щедро черпнувши з домашнiх запасiв багатих;

Рiзного м’яса iм чашник на блюдах поклав дерев’яних

Купами, й келихи вiн золотi перед ними поставив;

Часто й окличник до них пiдходив вина доливати.