Одіссея

Шумно в кiмнату зухвалi зайшли женихи й посiдали

Поряд, один за одним, на стiльцях i на крiслах високих;

Воду iм чисту на руки окличники стали зливати;

Свiжого хлiба служницi наклали iм кошики повнi;

Хлопчики аж по вiнця напою влили у кратери,

Й руки до поданих страв одразу ж усi простягнули.

Потiм, коли уже голод i спрагу вони вдовольнили,

Зразу ж i iншим серця женихiв забуяли бажанням —

Спiву i танцiв, адже найкраща то учти оздоба.

Фемiю в руки окличник кiфару подав пречудову,

Мусив-бо вiн женихам i грати, й спiвать проти волi.

Пiсню прекрасну почав вiн, по струнах ударивши злегка.

Саме тодi Телемах Афiнi сказав ясноокiй,

Голову близько схиливши, щоб iншi його не почули:

«Гостю мiй любий, не будеш гнiвитись на те, що скажу я?

Їм лиш одно на умi – самi лиш кiфари та спiви.

Легко iм це, бо безкарно чужее майно проiдають

Мужа, що бiлii костi його або десь пiд дощами

Тлiють на сушi, або iх десь хвиля морська коливае.

Тiльки б узрiли вони, що господар додому вернувся,

Всiм би iм краще вже ноги прудкiшi схотiлося б мати,

Нiж на одiння коштовне чи золото тут багатiти.

Доля лиха загубила його, i нiякоi втiхи

Нам вже немае, хоча й би сказав хто з живущих на свiтi,

Нiби вiн вернеться, – день повороту його вже загинув.

Отже, тепер менi щиро скажи i повiдай одверто:

Хто ти i звiдки? З якого ти мiста й родини якоi?

Як ти прибув, на якiм кораблi? Яку до Ітаки

Путь iз тобою пройшли мореплавцi? І що то за люди?

Ти ж бо не пiшки, гадаю, до нашого краю дiстався.

Щиро й одверто ще й те розкажи, щоб знав я напевно:

Вперше сюди ти приiхав чи гостем у батька мойого

Ти вже бував? Бо немало вчащало до нашого дому

Всякого люду, широкi-бо мав iз людьми вiн стосунки».

Мовить до нього тодi ясноока богиня Афiна:

«Щиро й одверто на всi я тобi вiдповiм запитання.

Ментом я звусь, Анхiала премудрого я величаюсь

Сином i правлю тафiйським народом моiм веслолюбним.

Нинi ж заiхав сюди кораблем iз людьми я своiми,

Пливши по темному морю в краiну людей iншомовних,

В мiсто Темесу, по мiдь, а везу я залiзо блискуче.

Свiй корабель я поставив далеко вiд вашого мiста,

В гаванi Рейтрi, де поле пiд схилом Нейона лiсистим.

Гордий я тим, що гiстьми з твоiм батьком були ми взаемно

З давнiх часiв. Запитай у старого Лаерта-героя,

Якось зайшовши до нього.