Одіссея

Здавна жили вони десь в Гiпереi широкопросторiй,

Близько краiни диких i буйних кiклопiв, що часто

З ними до бою ставали, потужнiшу маючи силу.

Тим-то вiдтiль Навсiтой боговидий i переселив iх,

В Схерii iх обсадив, вiд людей промислових далеко,

Муром навколо все мiсто обвiв i оселi поставив,

Храми богам збудував i поля подiлив на дiлянки.

Керою здоланий, вже вiдiйшов вiн в оселю Аiда, —

Тож керував Алкiной, тямовитiстю богу подiбний.

В дiм Алкiноя ввiйшла ясноока богиня Афiна,

Про поворот Одiссея вiдважного дбаючи в мислях.

В спальню проникла, майстерно обладнану, де спочивала

Дiвчина, вродою й станом струнким до богинi подiбна, —

Мужнього то Алкiноя прекрасна дочка Навсiкая.

Двi бiля неi служницi, красою з харитами рiвнi,

Спали обаполи свiтлих дверей, зачинених мiцно.

Подувом вiтру вона до дiвочоi лине постелi,

В головах стала над нею й розмову свою починае,

Вигляд прибравши дочки мореплавця Дiманта, з якою,

Бувши однолiтком, змалку та дiвчина подругувала.

В виглядi цьому вiдтак ясноока iй мовить Афiна:

«Чи породила тебе, Навсiкае, недбалою мати?

Свiтлi одiння лежать без жодноi в тебе уваги.

Близько твiй шлюб, то належить самiй одягнутися гарно

Й тих надiлити усiм, хто тебе на весiлля вестиме.

Тим-то й сама мiж людьми набудеш ти доброi слави

Й радiстю батька свого i матiр поважну потiшиш.

Отже, удосвiта прати бiлизну ми пiдемо разом.

Я iз тобою пiду помiчницею, щоб якнайшвидше

Впоратись з платтям. Адже недовго тобi дiвувати —

Кращi-бо з-помiж феакiв тебе уже сватають люди,

Ти-бо й сама, i рiд твiй – найкращi у нашiм народi.

Тож на свiтанку збуди славетного батька, хай в повiз

Мулiв велить запрягти, щоб могли одвезти ви на ньому

Всяке вбрання, й пояси, й покривала усi бiлотканi.

Краще й для тебе самоi не пiшки до пралень ходити,

Надто далеко-бо iх влаштували за стiнами мiста».

Так оповiвши iй все, пiшла ясноока Афiна

Знов на Олiмп, де – кажуть – свою непохитну богове

Мають оселю; нi вiтер не зрушить ii, не зволожить

Повiддю злива, нi снiг не окрие, лиш чисте повiтря

Ллеться безхмарне i свiтле навколо прозориться сяйво.

Так цiлi днi там боги в утiхах проводять щасливi.

Дiвчинi давши пораду, туди вiдiйшла ясноока.

Встала Еос ясношатна й збудила вiд сну Навсiкаю,

Гарно убрану.