Одіссея

Повен тривоги, озвавсь до свого вiн одважного духа:

«Ох, як я витерплю це? І що тепер буде зi мною?

Тiльки-но я бiля рiчки цю нiч проведу небезпечну,

То на холоднiй росi та пiд iнеем лютим я змерзну,

Зморений, кволий, тут можу i зовсiм я дух свiй вiддати —

Вiтром-бо дуже рiзким повiвае з рiки на свiтанку.

А як на пагорок вийду я цей до тiнистого гаю,

Ляжу в гущавинi спати, й покинуть мене в ту хвилину

Втома й озноб, i сон менi очi заплющить солодкий, —

Все ж я боюся, щоб звiрам за здобич не стати й поживу».

Помiркувавши отак, вiн вирiшив зрештою краще

В гай затишний прямувать, що на пагорку рiс недалеко

Тоi рiки. До подвiйних кущiв вiн пробрався оливних,

Що позростались докупи, з родючими, плiдними – дикi.

Їх не проймала нi вогка вiтрiв буревiйних потужнiсть,

Анi сягало iх сонця яскравого свiтле промiння,

Не проникали й дощi помiж них, – гущиною такою

Переплелося iх вiття. До них Одiссей i подався

Поповзом, вимостив милими там вiн своiми руками

Ложе широке, бо всюди лежали опалого листя

Купи такi, що пiд ними i двое, i трое укритись

Взимку могли, яка б не була тодi стужа навколо.

Глянувши, свiтлий зрадiв Одiссей, у нещастях незламний,

Лiг посерединi, й зверху ще купу нагрiб вiн на себе.

Як головешку пастух у попелi чорнiм ховае

Серед далекого поля, де й близько немае нiкого,

Сiм’я б вогню зберегти й не ходити по нього до iнших, —

Так Одiссей заховався у листя.

Сон йому в очi влила i милi зiмкнула повiки,

Щоб вiд тяжкоi утоми звiльнити його якнайшвидше.

Пiсня шоста

Змiст шостоi пiснi

ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ ДЕНЬ

Афiна увi снi спонукае Навсiкаю, дочку феакiйського владаря Алкiноя, йти разом з подругами й служницями прати бiлизну у струмку. Вони ладнаються з пранням бiля того мiсця, де Одiссей лежить у глибокому снi. Прокинувшись вiд iх голосiв, вiн наближаеться до Навсiкаi i просить ii дати йому одяг та пристанище; владарiвна запрошуе його йти слiдом за нею до мiста i дае потрiбнi поради.

Прибуття Одiссея до феакiв

Так незламний в бiдi спочивав Одiссей богосвiтлий,

Сном оповитий глибоким. От саме в ту пору Афiна

В землю племен феакiйських прийшла, у iх мiсто славетне.