Остання красуня Півдня

Вона жила в «Рiтцi» лише раз – тодi готель «Манхеттен», у якому вони зазвичай зупинялися, закрився на переоснащення. Вона знала, що бiльш нiколи iй не вдасться вмовити свого батька ще раз зупинитися у «Рiтцi».

Через хвилину вона попросила олiвець з папером i нашкрябала записку «Мiстеру Бауману, бар», у якiй йшлося про те, що вiн повинен пiдвезти додому мiсiс Роджерс i ii гостя, «за iхнiм бажанням» – наголосила вона. Дiвчина сподiвалася, що вiн «i на слизькому не спотикнеться». Цю записку вона передала батьковi через офiцiанта.

Перед наступним танцем iй повернули записку з коротким «Ок» та його iнiцiалами.

Вечiр непомiтно добiг кiнця. Скотт Кiмберлi так часто запрошував ii на танець, як дозволяли правила етикету, й безперервно говорив про ii вiчну й нетлiнну красу, а вона з примхливим пафосом тiльки й очiкувала цього. Крiм того, вiн ще над нею пiдсмiювався, проте iй, здавалося, це не дуже подобалося. Як i всi невпевненi люди, вона навiть не усвiдомлювала, що була невпевненою. Вона повнiстю так i не зрозумiла слова Скотта Кiмберлi, котрий сказав, що ii iндивiдуальнiсть переживе ii навiть пiсля того, як вона постарiе й вже давно перестане думати про це.

Понад усе iй подобалося говорити про Нью-Йорк, i пiсля кожноi iхньоi короткоi розмови вона уявляла картину мегаполiсу, дивлячись через плечi Джеррi О’Рурка, Картi Врейдена, чи ще якогось там шанувальника – до якого, як i до всiх iнших, вона була зовсiм байдужою.

Опiвночi вона надiслала ще одну записку батьку, повiдомляючи, що мiсiс Роджерс i ii гiсть вже чекають на нього бiля веранди на головнiй дорозi.

Потiм, сподiваючись на краще, вона вийшла в зоряну нiч й у супроводi Джерi О’Рурка сiла в його родстер.

III

– На добранiч, Янсi.

Разом зi своiм проводжатим вона стояла на брукiвцi перед невеличким оштукатуреним будинком, у якому жила. Мiстер О’Руркi намагався надати особливого значення своiм словам, розтягуючи голоснi ii iменi. Вiн, майже вдаючись до сили, намагався тижнями перевести iхнi стосунки в романтичнi, та незрозумiла байдужiсть Янсi, що була ii захистом майже проти всього, зводила його спроби нанiвець.

Джерi О’Рурк – давня iсторiя. Його сiм’я мала грошi, проте вiн працював у брокерськiй компанii, як i решта представникiв цього юного поколiння. Вiн продавав акцii – акцii тодi були популярними; в днi буму справжня нерухомiсть теж була популярною; потiм автомобiлi стали чимось «новеньким». Тепер акцii – поширена справа серед молодi.