Остання красуня Півдня

Ейлi, котра завжди була вища за тарлтонське товариство, Ейлi, шанувальники котроi були дбайливими й «наймилiшими» чоловiками з табору, Ейлi та лейтенант Шоун! Я втомився пояснювати, що вона себе так розважае. І, звiсно, щотижня в неi з’являвся iнший кавалер – якийсь офiцер iз Пенсаколи, старий товариш iз Нового Орлеана – та серед цих легких захоплень вона нiколи не забувала про лейтенанта Шоуна.

Прийшов наказ вiдрядити групу офiцерiв i сержантiв у порт i сiсти на корабель до Францii. Мое iм’я також було у списку.

– Ми б хотiли органiзувати невеличку прощальну вечiрку для своiх у офiцерськiй iдальнi. Тiльки ти, я, капiтан Крейкер i три дiвчини.

Я та Ерл мали заiхати за дiвчатами – Селлi Керол i Ненсi Ламар та Ейлi. Бiля парадних дверей нас зустрiв дворецький i сказав, що Ейлi немае вдома.

– Немае вдома? – спантеличено перепитав Ерл. – А де ж вона?

– Вона не залишила жодноi звiстки: просто сказала, що ii немае вдома.

– Що за чортiвня! – вигукнув Ерл.

Вiн ходив верандою, а дворецький чекав бiля дверей. Раптом йому щось спало на думку.

– Слухай, – сказав вiн менi, – гадаю, вона образилася.

Поки я чекав пояснень, вiн суворо сказав дворецькому:

– Скажiть iй, що я хочу ii побачити хоч на хвилинку.

– Як я повiдомлю iй про це, якщо ледi немае вдома?

І знову Ерл задумливо обiйшов терасу. Потiм вiн кiлька раз кивнув i сказав:

– Вона ображена через те, що сталося в центрi мiста.

Вiн кiлькома словами пояснив менi ситуацiю.

– Почекай в машинi, – сказав я. – Здаеться, я можу все владнати.

І коли офiцер неохоче вiдступив, я крикнув дворецькому:

– Олiвере, скажiть мiс Ейлi, що я хотiв би зустрiтися з нею наодинцi.

Пiсля кiлькох невдоволених фраз вiн все-таки рушив у будинок й уже за хвилину повернувся з вiдповiддю:

– Мiсiс Ейлi каже, що за будь-яких обставин не хоче бачитись iз тим, iншим джентльменом.

Вона сидiла в бiблiотецi. Я очiкував побачити на ii обличчi холодну вiдразу, проте воно було збентеженим, неспокiйним, сповнене розпачу. Очi почервонiли, нiби вона годинами гiрко плакала.

– Ох, Ендi, вiтаю, – сказала вона розпачливо. – Я так довго тебе не бачила. Вiн поiхав?

– Ейлi, вислухай.

– Вислухай, Ейлi! – крикнула вона. – Вислухай, Ейлi! Уявляеш, вiн заговорив до мене. Вiн пiдняв капелюха.