Повість про Ґендзі. Книга I

А коли в краiнi поступово ширилося невдоволення i в пам’ятi спливав випадок з Ян Гуйфей,[6 - Ян Гуйфей – улюблена наложниця китайського iмператора танськоi династii Сюаньцзуна (685–762), любов до якоi, зокрема, стала причиною заворушення пiд проводом Ань Лушаня. На вимогу повстанцiв iмператор був змушений ii стратити. Коханню Ян Гуйфей i Сюаньцзуна присвячена поема «Вiчний смуток» китайського поета Бо Цзюйi (772–846).] наложниця багаторазово зазнавала кривди вiд своiх суперниць, але завдяки особливiй добротi Імператора й далi приходила на службу у палац.

Їi батька Дайнагона, старшого радника мiнiстра, вже не було на цьому свiтi, однак мати, його головна дружина, господиня пiвнiчних покоiв, особа благородного походження i старожитнiх чеснот, з усiх сил старалася, щоб на будь-яких урочистостях у палацi ii дочка не поступалася суперницям, що мали заможних, впливових батькiв, але та, позбавлена надiйноi опори, все ж iнодi почувалася безпорадною i самотньою.

Напевне, зв’язок наложницi з Імператором у попередньому життi був навдивовижу мiцним, бо вона народила сина небаченоi краси, справжню перлину.

Імператор чекав з нетерпiнням – коли ж нарештi? – зустрiчi iз сином, а коли того привезли до палацу, був вражений його рiдкiсною вродою.

Першого сина Його Величностi сина народила дочка Правого мiнiстра, тож люди не сумнiвалися, що свого часу той стане принцом-спадкоемцем. Та оскiльки з новонародженим його не можна було й порiвнювати, то Імператор, як i дотепер, ставився до старшого сина доброзичливо, а от молодшого сприймав як свiй найдорожчий скарб.

Вiд самого початку наложниця посiдала досить високе становище в палацi й не мала б постiйно прислужувати Імператору, але той намагався бути завжди з нею – першою викликав до себе на звичнi музичнi розваги або iншi мистецькi урочистостi, а iнколи нiзащо не вiдпускав ii вiд себе й пiсля ночi, проведеноi разом у своему покоi, i тим самим, природно, виставляв ii в ролi особи низького звання.

Та коли вона народила сина, його ставлення до неi настiльки рiзко змiнилося, що мати першого сина, дочка Правого мiнiстра, засумнiвалася: а чи не станеться так, що не ii сина призначать принцом-спадкоемцем? Докори цiеi дружини, нього Кокiден,[7 - Наложниця жила в покоi Кокiден.] сильно непокоiли Імператора, бо вiн не був байдужим до матерi своiх дочок, яка з’явилась у палацi ранiше за всiх наложниць.