Повість про Ґендзі. Книга I

Тож краще, якщо в його очах я залишуся безсердечною, неприемною особою», – вирiшила вона.

А тим часом Гендзi лежав, тривожно очiкуючи K°гiмi: «Чи зможе вiн, такий ще юний, хитрощами вмовити ii?» Коли ж той повернувся з повiдомленням про невдачу, Гендзi сказав: «Такоi дивовижно впертоi жiнки я ще не бачив. І менi далеко до неi з моею наполегливiстю». Вигляд у нього був нещасний. Деякий час Гендзi мовчав, сумно зiтхаючи i нарiкаючи на ii жорстокосердiсть, а тодi нарештi написав iй:

«Не розпiзнав

Душi я

Дерева-мiтли,[65 - Мiфiчне дерево, що начебто росте в мiсцевостi Сонохара.

Побачене здалека, воно зникае, коли до нього пiдiйти близько.]

Тож у полях Сонохара

Дорогами блукаю…[66 - Цей вiрш складений за мотивами танки: «Росте в Фусея / В полях Сонохара / Дерево-мiтла. / Здалека видно, / Як пiдiйдеш – зника» («Кокiнрокудзьо», 33865).]

Оце й усе, що можу я сказати».

А жiнка, звичайно, також не могла заснути.

«Соромлюсь,

Що живу

В хатинi бiднiй,

А тому зникаю i з’являюсь,

Немов те дерево-мiтла», —

вiдповiла вона.

Когiмi, що всiею душею жалiв свого пана, ходив туди й назад з листами, забувши про сон, аж поки сестра не застерегла його вiд цього, бо, мовляв, люди можуть щось сумнiвне подумати. Супутники Гендзi, як завжди, мiцно спали, i лише вiн, невдоволений, не переставав мiркувати.

Вiн ще нiколи не зустрiчав такоi непiддатливоi жiнки. Його дратувало, що, на вiдмiну вiд дерева-мiтли, ii упертiсть не зникае, а наростае при наближеннi до неi. А з другого боку, вiн вiдчував, що, як на зло, саме така ii неприступнiсть вабить його.

Тож хоч i збирався, та не мiг так просто вiд неi вiдмовитись i попросив Когiмi: «Проведи мене до неi!»

«Вона замкнулася в убогiй кiмнатi разом зi своею прислугою, тож iти туди не годиться», – вiдповiв той з великим жалем.

«Ну що ж, тодi хоч ти не полишай мене», – попросив Гендзi й поклав хлопця бiля себе. Той почувався неймовiрно щасливим поруч зi своiм молодим добрим паном, а Гендзi думав: «Далебi, цей хлопець набагато милiший вiд своеi безсердечноi сестри…»

Порожня шкаралупка цикади

Головнi персонажi:

Гендзi, – 17 рокiв

Когiмi, – молодший брат Уцусемi

Кii-но камi, – син Ійо-но суке, пасинок Уцусемi

Уцусемi, – дружина Ійо-но суке

Нокiба-но огi, – дочка Ійо-но суке, пасербиця Уцусемi

«Ще нiколи мною так не гребували, – проказував Гендзi, неспроможний заснути.

 – Тiльки цiеi ночi я вперше збагнув, яким гiрким бувае у життi кохання.