Повість про Ґендзі. Книга I

А та, безсердечна, насилу зберiгала спокiй i, згадуючи начебто щиру прихильнiсть Гендзi до себе, думала: «От якби все це вiдбувалося тодi, коли я ще не була замiжня!» Та, на жаль, повернути минуле назад вона не могла й, не витримавши туги, написала на краю присланого листа:

«Як краплi роси

На крилах цикади

Ховаються в дерева листi,

Так вiд слiз моiх

Потай мокне рукав».

Вечiрне лице

Головнi персонажi:

Гендзi, – 17 рокiв

Панi з Шостоi лiнii – (наложниця-мати Рокудзьо), 24 роки, кохана Гендзi

Дайнi, – годувальниця Гендзi

Коремiцу, – син годувальницi Дайнi, прибiчник Гендзi

Монах Адзарi, – син годувальницi Дайнi

Сьосьо, – дочка годувальницi Дайнi

Уцусемi, – дружина Ійо-но суке

Ійо-но суке, – чоловiк Уцусемi, батько Кii-но камi i Нокiба-но огi

Когiмi, – брат Уцусемi

Аоi, – 21 рiк, дочка Лiвого мiнiстра, дружина Гендзi

То-но цюдзьо, – син Лiвого мiнiстра, брат Аоi, першоi дружини Гендзi

Югао («Вечiрне лице»), – 19 рокiв, кохана То-но цюдзьо, потiм Гендзi

Укон, – служниця Югао

Куродо-но бен, – син Лiвого мiнiстра, молодший брат То-но цюдзьо та Аоi

Імператор Кiрiцубо, – батько Гендзi

Лiвий мiнiстр, – тесть Гендзi

У той час, коли Гендзi таемно вiдвiдував одну особу з Шостоi лiнii,[74 - Йдеться про вулицi, що, пролягаючи зi сходу на захiд i перетинаючись з дорогами, якi проходили з пiвночi, вiд Імператорського двору, на пiвдень, роздiляли Кiото на окремi квартали, де розмiщувалися традицiйнi садиби столичноi знатi.

] одного разу по дорозi з палацу вирiшив навiдатися на П’ятiй лiнii до своеi годувальницi Дайнi, яка, тяжко занедужавши, постриглася в монахинi.

Опинившись у каретi перед замкненими ворiтьми ii дому, Гендзi велiв своiм супутникам покликати Коремiцу, ii сина, а сам тим часом взявся оглядати убогу, безладно забудовану вулицю. Поруч з оселею годувальницi за новим кипарисовим парканом стояв невеликий будиночок. Кiлька верхнiх половинок гратчастих вiкон на ньому було пiднято, й крiзь бiлястi, наче прохолоднi, бамбуковi завiси виднiли привабливi жiночi голiвки, що визирали надвiр.

Стежачи за iхнiм безперервним рухом, Гендзi мимоволi зробив висновок, що жiнки дуже високi на зрiст. «Цiкаво, хто ж там зiбрався?» – дивувався вiн.

Приiхавши в дуже скромнiй каретi й навiть без передового ескорту, Гендзi був упевнений, що нiхто його тут не впiзнае, а тому крадькома визирнув з карети.