Таргани

Роздiл 3

Вони знайшли його в «Шрьодерi» на вулицi Вальдемара Тране – старiй i респектабельнiй корчмi на перехрестi, де захiдний район Осло зливаеться зi схiдним. У корчмi, чесно кажучи, швидше старiй, нiж респектабельнiй. Респектабельнiсть була лише в тому, що мiська iнспекцiя з охорони пам’яток оголосила це вохристе прокурене примiщення архiтектурною спадщиною. Але це не вплинуло на клiентуру – гнану й винищувану породу старих пиякiв, вiчних студентiв – вихiдцiв iз селян – i волоцюг-донжуанiв, якi давно випали iз сiдла.

Коли протяг вiд дверей на мить розвiяв дим, двое полiцейських побачили високого чоловiка, який сидiв пiд старовинною картиною iз зображенням Акерськоi церкви. Його свiтле волосся було пiдстрижене так коротко, що iжилося, а триденна щетина на худорлявому виразному обличчi вiдбивалася сивим полиском, хоча чоловiковi навряд чи було далеко за тридцять. Вiн сидiв усамiтнено, тримаючись рiвно, не знiмаючи короткого пальта, так, нiби будь-якоi митi ладен був пiдвестися й вийти.

І наче кухоль пива, що стояв перед ним на столi, був для нього не задоволенням, а роботою, яку треба було виконати.

– Нам сказали, що ми знайдемо тебе тут, – сказав старший iз двох i зайняв стiлець навпроти чоловiка. – Я iнспектор Волер.

– Бачите того чоловiка, за столиком у кутку? – спитав Холе, не пiдводячи очей.

Волер повернувся i поглянув на худого старого: той сидiв, упершись поглядом у келих iз червоним вином i погойдувався взад-уперед. Здавалося, вiн мерзнув.

– Тут його кличуть «останнiй iз могикан». – Холе пiдняв голову й усмiхнувся. Очi його нагадували бiло-блакитнi кульки в червонiй сiтцi, i погляд його уперся Волеру в сорочку. – Вiйськовий моряк, – вимовив Холе. – Ранiше iх тут було багато, а тепер лишилася жалюгiдна купка. Цього торпедували двiчi пiд час вiйни. І вiн вважае себе безсмертним. Минулого тижня я знайшов його в заметi на вулицi Глюкстадгата, пiсля того, як шинок зачинився. Навколо анi душi, чорна пiтьма, мороз вiсiмнадцять градусiв, а вiн спить.

Коли я повернув його до життя, вiн лише глянув на мене i послав пiд три чорти. – Вiн зареготав.

– Чуеш, Холе…

– А вчора ввечерi я пiдiйшов до його столика i спитав, чи вiн пам’ятае, що з ним сталося: хай там як, а я врятував чолов’ягу вiд смертi на морозi. І знаете, що вiн вiдповiв?

– Холе, тебе шукае Мьоллер.

– Вiн вiдповiв, що безсмертний. «Сам я можу, звiсно, жити нiкому не потрiбним моряком у цiй бiсовiй краiнi.