Таргани

Але з бiса кривдно, що сам святий Петро нiчого не вдiе». Нi, ви чули таке? Сам святий Петро…

– У нас наказ доставити тебе в Управлiння.

На столi перед Холе з’явився новий кухоль пива.

– Рахунок, Вiро, – сказав вiн.

– Двiстi вiсiмдесят, – вiдповiла та, навiть не глянувши в блокнот.

– Боже, – пробурмотiв молодший iз двох полiцейських.

– Решту можеш залишити, Вiро.

– Дякую, – сказала вона й пiшла геть.

– Найкращий сервiс у мiстi, – пояснив Харрi. – Тебе помiчають одразу, не треба вимахувати обома руками.

Волер затиснув долонями вуха, так що на лобi натяглася шкiра й випнулася синя жила.

– Нiколи сидiти тут i слухати п’янi побрехеньки, Холе. Лишай цi останнi пiвлiтра…

Холе обережно пiднiс кухоль до губ i випив.

Волер перехилився через стiл, намагаючись говорити тихiше:

– Я знаю тебе, Холе. Я не люблю тебе, гадаю, давно слiд було б вигнати тебе з полiцii. Такi, як ти, лише псують довiру людей до полiцейських. Але ми прийшли не для цього. Нам наказано забрати тебе звiдси.

Тут Холе вiдригнув, i Волер вiдхитнувся назад.

– Який ще шанс?

– Шанс показати себе, – вставив молодший полiцейський, i на його обличчi з’явилася хлопчача усмiшка.

– А я можу й тут показати, на що я здатний, – усмiхнувся у вiдповiдь Холе, знову пiднiс кухоль до губ i закинув голову.

– Хай йому грець, Холе! – Волер почервонiв, дивлячись, як у того ходить туди-сюди кадик, перекочуючись по неголенiй шиi.

– Що, задоволенi? – І Холе грюкнув перед собою порожнiм кухлем.

– Наша робота…

– …чхав я на неi. – Харрi застебнув пальто. – Якщо Мьоллеру щось треба, хай подзвонить менi або чекае, поки я прийду завтра на роботу. А зараз я пiшов додому. Сподiваюся, що найближчi дванадцять годин не бачитиму вашi пики. Салют, панове!

Харрi пiдвiвся з-за столу, випроставшись на всi своi метр дев’яносто, i трохи хитнувся.

– Ото ще клятий туз, – прошипiв Волер. – Невдаха.

– Яких справ, Волер? – Холе продовжував усмiхатися. – Вiдгамселити пiдлiткiв напiдпитку за панкiвський гребiнь на головi?

Молодший полiцейський крадькома глянув на Волера. Торiк у Полiцейськiй академii плiткували про якихось молодих панкiв-анархiстiв, яких затримали за те, що пили пиво в громадських мiсцях, i вiдгамселили в камерi апельсинами, зав’язаними в мокрий рушник.