Таргани

– Почуттям корпоративноi солiдарностi ти нiколи не вирiзнявся, Холе, – заявив Волер. – Ти думаеш лише про себе. Усiм вiдомо, хто саме був за кермом тiеi автiвки в районi Вiндерена. І чому доброму полiцейському розтрощило череп об придорожнiй стовп. Та тому, що ти пияк i сiв за кермо пiд чаркою, Холе. Тобi пощастило, що в нашому Управлiннi цю справу притримали, а шкода, варто було б згадати й про родину загиблого, i про думку колег…

Молодший полiцейський був новеньким i старався щоденно брати з усього уроки.

Сьогоднi вiн, наприклад, дiзнався, що нерозумно ображати спiврозмовника, гойдаючись на стiльцi, бо стаеш беззахисним, коли той раптом нахиляеться вперед i вставляе тобi окуляри правицею. Кривдник валиться на пiдлогу, але вiдвiдувачi «Шрьодера» затихають лиш на мить, а потiм голоси гудуть знов.

Допомагаючи Волеру пiдвестися, молодший полiцейський побачив, як поли пальта Холе мелькнули в дверях.

– Дiдько, непогано пiсля восьми кухлiв пива, еге ж? – мовив вiн, але одразу ж прикусив язика, зустрiвшись поглядом iз Волером.

Харрi недбало ступав по обмерзлiй брукiвцi Доврегата. Кулак нiбито не болiв, – бiль i каяття почекають до ранку.

У робочий час вiн не пив. Поки що. Навiть якщо доктор Еуне стверджував, що кожен новий зрив починаеться там, де кiнчаеться попереднiй.

У лiкаря, сивого, гладкого – викапаний Пiтер Устинов, – аж затрусилося подвiйне пiдборiддя, коли Харрi пояснював йому, що тримаеться подалi вiд свого старого ворога «Джима Бiма» i п’е лише пиво.

При тому що вiд пива не в захватi.

– Ти ж уже був по вуха в лайнi, й тiеi митi, коли ти вiдкриваеш нову пляшку, ти знову туди падаеш. Тут нема нiякого промiжного стану, Харрi.

Що ж. Усе-таки вiн дiстаеться оселi самостiйно, не забувае знiмати одяг, ходить на роботу. Так було не завжди. Це Харрi й називав промiжним станом. Йому треба було лише трохи ковтнути на нiч, щоб заснути. Ось i все.

Якась дiвчина в хутрянiй шапцi привiталася, коли вiн пройшов повз неi.

Знайома? Минулоi весни багато хто вiтався iз ним на вулицi, особливо пiсля його iнтерв’ю в «Редакцii 21», де ведуча, Анне Грусволл, спитала, як воно – застрелити серiйного вбивцю.

– Так собi. Хоча приемнiше, нiж сидiти тут i вiдповiдати на подiбнi запитання, – вiдповiв вiн iз посмiшкою, i його слова стали хiтом весняного сезону, головною цитатою пiсля нетлiнного: «Вiвцi – вони нормальнi тварини».