Таргани

– Проходьте!

Харрi вiдчинив дверi й глянув униз, на Б’ярне Мьоллера, який широко позiхав, потягуючись на стiльцi так, що його довгi ноги стирчали з-пiд письмового столу.

– Ти дивись. А я чекав на тебе вчора, Харрi.

– Менi повiдомили. – Харрi сiв. – Я не ходжу на роботу, коли п’яний. І навпаки. Це принцип, якого я намагаюся дотримуватися. – Вiн сподiвався, що фраза прозвучить iронiчно.

– Полiцейський е полiцейським усi двадцять чотири години на добу, Харрi, п’яний вiн чи нi. Менi довелося вмовляти Волера не писати на тебе рапорт, розумiеш?

Харрi знизав плечима, натякаючи: вiн сказав усе, що хотiв сказати.

– О’кей, Харрi, не будемо через це сваритися. У мене для тебе е робота. Гадаю, ти на неi не заслуговуеш, але все одно я думаю дати ii тобi.

– Ти не засмутишся, якщо я скажу, що вона менi не потрiбна? – спитав Харрi.

– Залиш цi штучки сищику Марлоу, Харрi, вони тобi не личать, – рiзко перервав його Мьоллер.

Харрi усмiхнувся. Вiн знав, що шеф його любить.

– Я навiть не сказав, про що йдеться.

– Якщо ти посилаеш за мною машину в мiй вихiдний, то я гадаю, що йдеться не про регулювання вуличного руху.

– Чому ти не даеш менi й слова сказати?

Харрi, усмiхнувшись, нахилився вперед.

– Сказати чесно, шефе?

«Невже чесно?» – хотiв було перепитати Мьоллер, але лише кивнув.

– Я зараз не здатний до серйозних справ, шефе. Я виходжу з того, що ти сам бачиш, як я працюю. Точнiше, не працюю. Або ледве-ледве. Я виконую своi обов’язки, намагаюся не ставати на шляху в iнших i бути тверезим упродовж дня.

Мьоллер зiтхнув, повiльно пiдтягнув ноги i пiдвiвся зi стiльця.

– Хочеш вiдверто, Харрi? Якби вирiшував я, то роботу б отримав хтось iнший. Але вони хочуть саме тебе. Тому ти дуже мене виручив би, Харрi, якби…

Харрi уважно подивився на шефа. Б’ярне Мьоллер не раз допомагав йому у важких ситуацiях в останнiй рiк, i зрозумiло, що рано чи пiзно доведеться вiддячувати.

– Стоп! Хто це вони?

– Люди на керiвних посадах. Якi можуть перетворити мое життя на пекло, якщо не отримають те, що хочуть.

– А я що за це отримаю?

Мьоллер якнайсуворiше нахмурив брови, але йому все-таки було важко втримати суворий вираз на своему по-хлопчачому вiдкритому обличчi.

– Що ти отримаеш? Свою зарплатню. Поки тобi не припинили ii видавати. От ii й отримаеш, хай йому грець!

– Я погано знаюся на всьому цьому, шефе.