Таргани

Виходить, хтось iз цих твоiх людей вирiшив, що цей хлопець, Холе, який торiк упорався в Сiднеi, з бiса здiбний, i твоя справа лише приструнити цього типа. Чи я помиляюся?

– Харрi, будь ласка, не гарячкуй.

– Отже, я не помиляюся. І вчора я теж усе вiрно зрозумiв, коли побачив пику цього Волера. Тому я добряче все обмiркував, i ось моя пропозицiя: я стану слухняним хлопчиком, вiзьмуся за цю роботу, а коли все буде зроблено, ти даси менi двох штатних детективiв на два мiсяцi й необмежений доступ до всiх баз.

– Про що це ти?

– Ти знаеш про що.

– Якщо ти знову про згвалтування своеi сестри, то можу тобi лише поспiвчувати, Харрi. Адже ти пам’ятаеш, що справу припинено.

– Я пам’ятаю, шефе, пам’ятаю й той звiт, де було зазначено, що в неi синдром Дауна, а тому е ймовiрнiсть, що вона взагалi все вигадала про згвалтування, щоб приховати, що завагiтнiла вiд випадкового знайомого. Спасибi, я все пам’ятаю.

– Не було жодних доказiв…

– Вона сама хотiла все це приховати. Господи, я ж був у ii квартирi в Согнi й випадково побачив у бруднiй бiлизнi бюстгальтер, весь просочений кров’ю.

Я змусив ii показати менi груди. Гвалтiвник вiдрiзав iй соски, i вона бiльше тижня ходила, криючись, стiкаючи кров’ю. Вона гадала, всi люди такi ж добрi, як вона, i коли той тип спершу пригостив ii вечерею, а потiм спитав, чи не хоче вона подивитися фiльм у його готельному номерi, вона вирiшила, що вiн просто дуже приязний. І якби вона навiть згадала, в якому номерi це сталося, то все одно було б запiзно: там усе вже прибрали пилосмоком, вимили, постiль змiнили вже разiв двадцять пiсля того, що сталося. Так що, ясна рiч, нiяких доказiв не знайшли.

– Нiхто не пам’ятав, щоб там бачили скривавленi простирадла…

– Я працював у готелi, Мьоллер. Ти будеш здивований, коли дiзнаешся, скiльки скривавлених простирадл змiнюють там на одному тижнi. Мешканцi готелiв тiльки те й роблять, що кровоточать.

Мьоллер рiшуче похитав головою.

– Вибач. У тебе був шанс довести це, Харрi.

– Недостатньо, шефе, його було замало.

– Завжди бувае замало. І треба десь зупинитися. З нашими ресурсами…

– Дайте менi хоча б свободу дiй. Хоча б на один мiсяць.

Мьоллер раптом пiдвiв погляд i пiдморгнув. Харрi зрозумiв, що його викрито.

– Ох ти, пройдисвiт, тобi ж завжди була до вподоби робота, хiба нi? Тобi просто закортiло спершу поторгуватися?

Харрi вiддув нижню губу й похитав головою. Мьоллер подивився у вiкно. Тяжко зiтхнув.

– Гаразд, Харрi. Подивимося, що вийде.