Таргани

Пiд нiгтем у нього виявилася сiра, схожа на вазелiн речовина.

– Що це таке?

– Імовiрно, знаряддя вбивства було змазане жиром. Зразки вiдiсланi на аналiз.

Харрi швидко оглянув кишенi покiйного й витяг звiдти коричневий потертий гаманець. Там виявилися купюра в п’ятсот батiв, емзеесiвське посвiдчення й фотографiя всмiхненоi дiвчинки, що лежить на чомусь на зразок лiкарняного лiжка.

– Ви знайшли в нього що-небудь ще?

– Нiчогiсiнько, – вiдповiла Крамлi й зняла iз себе кашкет, щоб вiдганяти мух, що кружляли в номерi.

– Ми тiльки перевiрили, що при ньому було, i поклали все назад.

Розстебнувши на труповi ремiнь, Харрi приспустив його штани i знову перевернув тiло на живiт. Потiм задер пiджак i сорочку.

– Погляньте. Трохи кровi стекло по спинi.

Вiн вiдтягнув труси «Довре».

– І ще мiж сiдницями. Отже, його вбили не в постелi, а закололи, коли вiн стояв. За висотою, на яку припав удар ножем, i за кутом цього удару можна говорити про зрiст убивцi.

– Тiльки якщо ми припустимо, що вбивця, наносячи удар, стояв поруч iз жертвою, – додала Крамлi.

– Але ж убитий мiг бути зарiзаний, лежачи на пiдлозi, i тодi кров потекла вниз, коли його перетягували на лiжко.

– У такому випадку кров була б i на килимi, – заперечив Харрi, натягнув на мертвого штани, застебнув ремiнь i знову повернувся до неi. – Крiм того, не треба нiчого вигадувати, ти ж сама це знаеш. Адже вашi технiки вже виявили волокна вiд килима на його костюмi, чи не так?

Вона не вiдвела погляду, але Харрi зрозумiв, що викрив ii маленьку хитрiсть.

Лiз ледь помiтно кивнула, i вiн повернувся назад до трупа:

– Плюс якась вiктимологiчна деталь, що, можливо, пiдтверджуе, що вiн чекав на жiнку.

– Он як?

– Бачите його ремiнь? Коли я його розстебнув, вiн був застебнутий не на звичайну, розношену дiрочку, а на двi дiрочки тугiше. Лiтнi розжирiлi чоловiки, зустрiчаючись iз молоденькими панянками, намагаються пiдтягнутися.

Важко було сказати, яке враження справили його слова на присутнiх. Тайцi переминалися з ноги на ногу, але iхнi юнi кам’янi обличчя не виражали нiчого.

Крамлi вiдкусила шматочок нiгтя й виплюнула, лише трохи розкривши губи.

– А тут у нас, виходить, мiнi-бар. – Харрi вiдчинив дверцята маленького холодильника. – «Сiнгха», «Джоннi Вокер» й «Канадiан Клаб» у маленьких флакончиках, пляшка бiлого вина. Схоже, тут нiчого не торкались. Що в нас iще? – звернувся Харрi до двох тайцiв.

Тi перезирнулися мiж собою, потiм один iз них указав пальцем на двiр:

– Машина.