Таргани

– Усього кiлька рокiв тому мало хто з повiй у Бангкоку взагалi знав, що таке ВІЛ, – сказав Нхо. – Але тепер багато хто з них самi беруть iз собою презервативи.

– Хай так. Але якщо я батько сiмейства, як Мольнес, то я, швидше за все, подбаю про те, щоб теж мати презервативи, заради своеi ж безпеки.

Сунтгорн фиркнув:

– Якби я був батьком сiмейства, я не пiшов би до сопхенi.

– До повii, – знову переклала Крамлi.

– Розумiю. – Харрi замислено постукував олiвцем по столу.

– Що ще дивного ти знайшов у цiй справi, Харрi?

– Грошi.

– Грошi?

– У нього iз собою було всього п’ятсот батiв, тобто приблизно десять американських доларiв. Але дiвчина, яку вiн зняв, коштуе тисячу п’ятсот батiв.

На мить усi притихли.

– Гарне питання, – сказала Крамлi. – Але, може, вона забезпечила собi гонорар до того, як здiйняла тривогу, виявивши, що вiн мертвий?

– Ти маеш на увазi, що вона його пограбувала?

– Саме так. Виконала свою частину договору.

Харрi кивнув:

– Можливо.

Коли ми зможемо поговорити з нею?

– Пiсля обiду. – Крамлi вiдкинулася на стiлець. – Якщо бажаючих виступити бiльше немае, то всi вiльнi.

Бажаючих не було.

За порадою Нхо Харрi викроiв сорок п’ять хвилин, щоб з’iздити в посольство. Спускаючись у переповненому лiфтi, вiн почув знайомий голос:

– І know now, І know now![11 - Я знаю тепер, я знаю! (англ.)] Сульшер! Сульшер!

Харрi повернув голову й, погоджуючись, усмiхнувся у вiдповiдь.

Ось хто найвiдомiший норвежець у свiтi.

Футболiст-нападник, з англiйського промислового мiста, посунув усiх наших першовiдкривачiв, художникiв i письменникiв. Помiзкувавши трохи, Харрi вирiшив, що чоловiк у лiфтi по-своему мае рацiю.

Роздiл 10

На вiсiмнадцятому поверсi за дубовими дверима й двома постами сек’юрiтi Харрi знайшов нарештi металеву табличку з норвезьким геральдичним левом. Жiнка за стiйкою, молода гарненька таiландка з маленьким ротиком, ще меншим носиком й оксамитовими карими очима на круглому обличчi, насупила чоло, вивчаючи його документи.

Потiм вона зняла слухавку, тихенько вимовила три склади й поклала ii.

– Кабiнет мiс Вiг другий праворуч, сер, – сказала вона з такою чарiвною усмiшкою, що Харрi подумав було, а чи не закохатися в неi з першого погляду.

– Увiйдiть, – пролунав голос крiзь дверi, коли Харрi постукав.

У кабiнетi, схилившись над великим письмовим столом iз цiнноi деревини, сидiла Тонье Вiг, занурена у своi записи.