Таргани

 – Їi карi очi потемнiли, i Харрi подумав, що, мабуть, правду кажуть, нiби до берегiв Суннмьоре колись прибило чимало португальцiв й iспанцiв, що зазнали корабельноi трощi.

– Я маю до вас кiлька запитань, – вимовив вiн.

– Тодi покваптеся, поки на мене ще дiе джин. – І вона перекинула через колiно струнку, засмаглу й, мабуть, щойно поголену ногу.

Харрi дiстав блокнот. Не те щоб йому так уже кортiло записувати, але не хотiлося дивитися на неi, поки вона буде вiдповiдати. Так легше розмовляти з родичами жертв.

Вона розповiла, що чоловiк вирушив iз дому вранцi i не казав, що може повернутися пiзно, але завжди можуть виникнути непередбаченi обставини. Коли о десятiй годинi вечора вiд нього все ще нiчого не було чути, вона спробувала подзвонити йому, але нi стацiонарний телефон у його кабiнетi, нi мобiльний не вiдповiдали. Їi це, однак, не стривожило. І тiльки пiсля опiвночi iй подзвонила Тонье Вiг i повiдомила, що чоловiк ii знайдений мертвим у якомусь мотелi.

Харрi кинув допитливий погляд на Хiльде Мольнес.

Як зрозумiла Хiльде Мольнес, Тонье Вiг нiчого не знала про причину смертi. Наступного дня радник посольства сповiстила ii про те, що ii чоловiк убитий i що з Осло надiйшло розпорядження про нерозголошення iнформацii, що стосуеться причин смертi. Інструкцiя поширювалася й на Хiльде Мольнес, хоча вона не була спiвробiтником посольства, оскiльки всi без винятку норвезькi громадяни зобов’язанi мовчати, коли йдеться про «державну безпеку».

Харрi кивнув, записуючи ii розповiдь у блокнот. Вiн запитав, чи впевнена вона, що ii чоловiк не залишив мобiльний телефон удома, i вона сказала, що так. Сам не знаючи чому, вiн поцiкавився, якоi марки в нього був мобiльник, i вона вiдповiла, що не знае напевно, але, здаеться, фiнський.

Вона не змогла назвати йому iмена осiб, у яких мiг би бути мотив для вбивства посла.

Вiн постукав олiвцем по блокноту.

– Ваш чоловiк любив дiтей?

– О так, дуже! – вирвалося в Хiльде Мольнес, i вперше вiн почув тремтiння в ii голосi.

Харрi знову зиркнув у свiй блокнот. Нiщо в ii поглядi не видавало, чи зрозумiла вона двозначнiсть запитання. Вiн був майже впевнений, що вона нi про що не здогадуеться, але знав i те, що клята професiя змушуе зробити наступний крок i запитати ii прямо, чи вiдомо iй про захоплення посла дитячою порнографiею.