Таргани

Вiн провiв рукою по обличчю. Вiдчув себе хiрургом, що взявся за скальпель, але не в змозi зробити перший розрiз. Грець би побив цю одвiчну хистку безвольнiсть, коли починаються неприемнi речi. Коли невинним людям доводиться вислуховувати, як викривають iхнiх близьких, як iм нi за що кидають в обличчя рiзнi неприемнi подробицi.

Хiльде Мольнес випередила його.

– Вiн так любив дiтей, що ми навiть збиралися вдочерити маленьку дiвчинку, – сказала вона, i на очi iй навернулися сльози. – Бiдне маля, бiженку з Бiрми.

Так, у посольствi прийнято називати цю краiну М’янмою, але я така стара, що говорю як i ранiше – Бiрма.

Вона сухо засмiялася крiзь сльози й опанувала себе. Харрi дивився вбiк. Над квiткою орхiдеi кружляла червона колiбрi, немов крихiтна модель вертольота.

Так воно i е, вирiшив про себе вiн. Вона нiчого не знае. Якщо з’явиться щось, що мае вiдношення до цiеi справи, вiн запитае ii пiзнiше. А якщо нi, то краще поберегти ii нерви.

І Харрi запитав, як давно вони були знайомi.

Хiльде охоче повiдала йому, що зустрiла Атле Мольнеса вдома в Ерсте на Рiздво – той ще був молодим полiтологом. Сiмейство Мольнес належало до багатiiв, воно володiло двома меблевими фабриками, i спадкоемець здавався хорошою партiею для будь-якоi дiвчини в окрузi, отже претенденток вистачало.

– А я була просто Хiльде Мелле з хутора Меллегорен, зате найгарнiша з усiх, – проговорила вона з тiею ж сухою посмiшкою. Раптом обличчя ii болiсно спотворилося, i вона швидко пiднесла келих до губ.

Для Харрi не важко було впiзнати в цiй удовi чисту юну красуню.

Особливо коли цей образ просто-таки матерiалiзувався в прочинених дверях на терасi.

– Руно, люба, це ти! Цього хлопця звуть Харрi Холе. Вiн iнспектор норвезькоi полiцii й допомагае в розслiдуваннi того, що трапилося з батьком.

Дочка ковзнула по них поглядом i мовчки рушила до протилежного боку басейну. У неi було темне волосся й смаглява шкiра, як у матерi, струнке гнучке тiло облягав купальник, i Харрi припустив, що iй рокiв сiмнадцять.

Хоча це йому варто було б точно знати – адже перед тим, як iхати сюди, вiн одержав рапорт iз вичерпною iнформацiею.

Дiвчина могла б стати самою досконалiстю, як i ii мати, якби не одна деталь, про яку в рапортi нiчого не було сказано. Коли вона обiгнула басейн i зробила три повiльних, грацiозних кроки по трамплiну, перш нiж згрупуватися й стрибнути, у Харрi все стислося всерединi.