Таргани

З ii правого плеча стирчав безпомiчний обрубок, надаючи всьому тiлу дивноi, асиметричноi форми, наче це птах iз пiдбитим крилом робив зараз сальто в повiтрi. Легкий сплеск – от i все, що було чути, коли вона зникла в зеленiй водi. На поверхню виплили бульбашки.

– Руна чудово стрибае, – сказала Хiльде Мольнес, хоча все було й так зрозумiло.

Вiн не вiдводячи погляду дивився на те мiсце, де вона пiшла пiд воду, як раптом дiвчина зринула з iншого боку, бiля драбинки басейну. Вона пiднялася по сходах, а вiн проводжав поглядом ii мускулисту спину, дивився, як сонце грае в кожнiй краплинi води на ii шкiрi, змушуе мерехтiти на свiтлi ii мокре чорне волосся.

Кукса звисала вниз, наче курчаче крильце. Вiдхiд зi сцени був такий само мовчазний, як вихiд i стрибок. Вона зникла за дверима, не зронивши й слова.

– Вона не знала, що ви тут, – вимовила Хiльде Мольнес, нiби вибачаючись. – Розумiете, вона не любить, коли стороннi бачать ii без протеза.

– Так, розумiю. Як вона сприйняла подiю з ii батьком?

– Навiть не питайте, – сказала Хiльде Мольнес, задумливо подивившись iй услiд.

 – Вона зараз у такому вiцi, що я нiчого про неi не знаю. Й iншi теж.

Вона знову пiдняла келих.

– Боюся, що Руна – дiвчина не зовсiм звичайна.

Харрi встав, подякувавши за бесiду, i попросив дозволу навiдатися ще раз. Хiльде Мольнес докорила йому на те, що вiн навiть води не випив, але вiн попрощався, заявивши, що це почекае до наступного разу. Отут до нього дiйшло, що вiн, iмовiрно, сказав щось неналежне, однак вона посмiхнулася й, прощаючись, пiдняла свiй келих.

По дорозi назад вiн побачив вiдкритий «порше» червоного кольору, що пiд’iжджав до ворiт. Вiн устиг помiтити свiтлий чуб над сонячними окулярами «Рей Бенн» i сiрий костюм вiд Арманi, перш нiж машина, пролетiвши мимо, зникла в тiнi перед будинком.

Роздiл 12

Коли Харрi повернувся до Управлiння, старшого iнспектора Крамлi на мiсцi не було. Нхо пiдняв угору палець i вимовив «Рогер», тiльки-но Харрi люб’язно попросив його зв’язатися з телефонною компанiею й перевiрити всi розмови з мобiльного телефону посла в день убивства.

Зi старшим iнспектором удалося зв’язатися тiльки ближче до п’ятоi години. Оскiльки було вже пiзно, вона запропонувала прокататися по рiчцi, помилуватися каналами й заодно, як вона висловилася, «закрити питання з визначними пам’ятками».

На пристанi iм було запропоновано довгий човен за шiстсот батiв, але Крамлi щось просичала тайською, i цiна вiдразу впала до трьох сотень.