Таргани

– Так, але навiщо? І якщо це злодiй, чому вiн заразом не взяв грошi й не угнав машину?

Крамлi почухала вухо.

– Доказ, – продовжував Харрi. – Убивця ретельно замiтав слiди. Може, вiн прихопив iз собою мобiльник, тому що той мiстив важливу iнформацiю?

– Як це?

– Що робить типовий власник мобiльного телефону, коли сидить у мотелi й на когось чекае, а цей хтось теж мае мобiльний телефон i саме в цей момент iде до мотелю, застряючи в жахливих заторах на дорогах Бангкока?

– Вiн дзвонить i запитуе, чи довго ще йому чекати, – вiдповiла Крамлi, i здавалося, вона досi не розумiе, що вiн мае на увазi.

– У Мольнеса був телефон «Нокiа», такий, як у мене. – І Харрi дiстав телефон. – Як i бiльшiсть сучасних мобiльних, вiн зберiгае в пам’ятi останнi п’ять-десять дзвiнкiв. І ймовiрно, Мольнес розмовляв з убивцею до його приходу, а тому той знав, що його можуть знайти за набраними номерами у мобiльнику.

– Ну так, – протягнула вона без особливого захвату. – Вiн мiг просто стерти всi номери й покласти телефон на мiсце.

– А якщо телефон був вимкнений? Хiльде Мольнес пробувала додзвонитися чоловiковi, але марно. А без пiн-коду вбивця не змiг би стерти в телефонi номери.

– О’кей. Тодi нам треба зв’язатися з телефонною компанiею й одержати перелiк номерiв, за якими дзвонив Мольнес того вечора. Однак спiвробiтники, якi звичайно допомагають нам у таких справах, уже закiнчили роботу, так що я подзвоню iм завтра вранцi.

Харрi потер потилицю.

– Це не обов’язково. Я розмовляв iз Нхо, вiн цим займаеться.

– Ясно, – сказала вона. – Ти навмисно зробив це не через мене?

У ii голосi не чулося нi роздратування, нi виклику. Вона запитала тiльки тому, що Нхо був ii пiдлеглим i Харрi порушив iерархiю. І справа не в тому, хто тут начальник, а хто нi, а в тому, що ефективнiше для розслiдування. А це вже в зонi ii вiдповiдальностi.

– Вас не було на мiсцi, старший iнспектор Крамлi.

– Не варто вибачатися, Харрi. Ти ж сам кажеш, що мене в той момент не було. До речi, можеш звати мене Лiз.

Тепер вони пiднiмалися вгору рiчкою й уже встигли пропливти досить далеко. Старший iнспектор показала пальцем на будинок, оточений великим садом.

– Там живе твiй спiввiтчизник, – вимовила вона.

– Звiдки ти знаеш?

– У пресi був скандал, коли вiн побудував собi цей будинок. Бачиш, вiн схожий на храм.