Таргани

Буддистiв обурило, що язичник живе в такому житлi, вони вважають це блюзнiрством. До того ж вони наголошували на тому, що будинок зведено з колишнього бiрманського храму, котрий перебував на спiрнiй прикордоннiй територii з Таiландом. У тi часи там було важко, раз у раз зчинялася стрiлянина, так що люди iхали хто куди. А норвежець купив задешево цiлий храм, й оскiльки пiвнiчнi бiрманськi храми побудованi з тикового дерева, вiн змiг розiбрати його й перевезти до Бангкока.

– Це ж треба, – здивувався Харрi.

– І хто це?

– Уве Клiпра. Один iз найбiльших будiвельних пiдрядчикiв у Бангкоку. Думаю, ти ще почуеш про нього, якщо затримаешся в нас трохи довше.

І вона наказала весляревi повертати назад.

– Нхо, мабуть, уже одержав список дзвiнкiв. Як щодо того, щоб замовити iжу з доставкою?

Список справдi вже чекав на них, поховавши теорiю Харрi.

– Останнiй дзвiнок був зареестрований о сiмнадцятiй п’ятдесят п’ять, – заявив Нхо. – Інакше кажучи, приiхавши в мотель, вiн нiкому не дзвонив.

Харрi подивився в пластикову миску iз супом-локшиною. Бiлi смужки нагадували блiдi, заморенi спагетi, i вiн щораз здригався, коли вони зринали в самому несподiваному мiсцi, тiльки-но вiн намагався пiдхопити iх паличками.

– Однак номер убивцi може бути й у цьому списку, – промовила Лiз iз напханим ротом. – Інакше навiщо йому було красти мобiльник?

Увiйшов Рангсан i повiдомив, що тут Тоня Гардiнг, у неi беруть вiдбитки пальцiв.

– Можете поговорити з нею, якщо хочете.

І ще дещо: Супавадi сказав, вони перевiрять ампулу з машини, результати будуть вiдомi завтра. Нашою справою займаються в першу чергу.

– Передавай iм привiт i скажи коп кон крап, – вiдповiв Харрi.

– Що-що?

– Скажи iм спасибi.

Харрi дурнувато усмiхнувся, а Лiз, подавившись, закашлялася так, що рис розлетiвся по стiнах.

Роздiл 13

Харрi не знав, скiльки повiй сидiло в коридорi, чекаючи на допит, вiн тiльки бачив, що iх багато. Здавалося, вони з’являються у справах убивств так само регулярно, як мухи злiтаються на коров’ячий корж.

Не тому, що обов’язково замiшанi в цьому, а тому, що iм завжди е що розповiсти.

Вiн чув, як вони смiються, лаються, плачуть, вiн водив iз ними дружбу, сварився з ними, влаштовував iхнi справи, порушував обiцянки, бував ними обпльований i битий. Однак було в цих жiночих долях, у тих обставинах, якi iх сформували, щось таке, що вiн, як йому здавалося, знае й вiдчувае.