Щоденник наркомана

Вона була втiленим духом кокаiну: кокаiн у плотi. Сама ii присутнiсть робила Всесвiт безмежно захопливим. Скажiмо, вона була одержима дияволом, якщо хочете!

Будь-яка так звана добра людина була б шокована й смертельно налякана при ii появi. Вона представляла собою сирену, вампiрку, Мелюзину, страшного i дивного диявола, якого вигадали боягузи, щоб пояснити брак власноi мужностi. У неi не було охоти нi до чого iншого, як вечеряти просто в номерi, щоб мати можливiсть вбрати нове кiмоно i танцювати для мене.

Ми iли чорну iкру ложками. Яка рiзниця, що вона коштувала втричi дорожче за вагу золота? Не слiд приписувати менi марнотратство: якщо хочете когось звинуватити, звинувачуйте Кайзера. Вiн затiяв усю цю бучу; i коли менi захотiлося з’iсти чорноi iкри, я буду iсти чорну iкру.

Ми зжерли ii всю. Нерозумно надавати цiй дрiбницi особливого значення.

Мiж поданнями страв Лу танцювала, як демон у мареннi. Їй подобалося вдавати схiдну жiнку-спокусницю. Я був ii паша-з-трьома-кiнськими-хвостами, ii воiн-самурай, ii чудовий магараджа, на колiнах у якого лежить скiмiтар, готовий вiдрубати голову за будь-якого найменшого приводу з ii боку.

Вона була Улед Наiль з татуюванням на щоках i пiдборiддi, намальованими сурмою бровами i червоними губами.

Я був Туарегом, пустельним розбiйником у масцi, що захопив ii в полон.

Вона грала тисячу божевiльно вишуканих ролей.

У мене дуже слабка уява, мiй мозок використовуе усi своi ресурси виключно для аналiзу; але я з насолодою грав ролi, якi вона менi вибирала.

Тiльки пiсля того як офiцiанти залишили нас з кавою i лiкерами, якi ми пили мов воду, не п’янiючи, Лу зненацька скинула свое блискуче вбрання.

Вона стала посеред кiмнати i випила пiвфужера мiцного лiкеру. Чарiвна зухвалiсть цього жесту викликала у мене внутрiшнiй крик. Я схопився з мiсця, немов тигр, що, пiдкрадаючись, раптом побачив оленя.

Лу з нестримним захватом геть уся захихотiла. Знаю, що так не кажуть: «геть уся захихотiла»; але не можу висловитися по-iншому.

Вона зупинила мою атаку, як досвiдчений захисник у мiжнародному матчi з регбi.

– Неси ножицi, – прошепотiла вона.

Вмить я зрозумiв, у чому справа. Це була абсолютна правда – ми трошки переборщили з тим снiгом. Гадаю, це вже було десь п’ять понюшок.