Епоха слави і надії

Вода може продовжити цей термiн, – Нiколас провiв рукою, пригладжуючи вологе вiд дощу волосся. – Бiльшiсть сучасних довгожителiв п'ють воду гiрських рiчок, що утворюються вiд танення льодовикiв, як в стародавнi часи.

Не випадково лицарi, героi i авантюристи всiх часiв i народiв шукали в буквальному розумiннi джерело вiчноi молодостi – живу воду.

Але навiть якщо i можна зупинити процес i обдурити смерть, чи всi захочуть назавжди затриматися у цьому свiтi? Нi. Перекази свiдчать, що сам цар Соломон вiдкинув елiксир, який даруе безсмертя, тому що не бачив щастя в життi без тих, кого любив.

– Але чому ти раптом заговорив про це? – Здивовано спохмурнiла Ганна.

– Правило, по якому в колодi гральних карт туз вищий за короля i королеву, з'явилося за часiв Французькоi революцii, як символ переваги нижчих класiв над знаттю. Наша колода непроста, пам'ятаеш? Тут у кожного короля е свiй реальний прототип: король пiк – Цар Давид, король треф – Олександр Македонський, король червiв – Карл Великий, король бубей – Юлiй Цезар.

– Я згадала! Пушкiн говорив, що пiд час вiйни деякi карти були саме маршрутом, пiдказкою при евакуацii, – Ганна роздивилася по сторонах, запримiтив поруч, залишену кимось лiйку, вона поставила ii на стiл.

Нiколас поклав поруч колоду карт.

– Щоб маршрут проявився, потрiбно намочити карти. – Вiн нетерпляче розклав колоду i полив з лiйки, яка була повною через частi пiтерськi дощi.

– Дивися! – Ганна, не торкаючись карт, провела пальцем в повiтрi, обкреслюючи криву лiнiю.

Високосний, тобто календарний рiк, вiдрiзняеться вiд звичайного появою додаткового триста шiстдесят шостого дня.

– Так, знайшла, – Ганна квапливо зачитала знайдену в iнтернетi статтю: – І ця змiна в лiточисленнi, яким стало користуватися людство, з тих самих пiр намертво закрiпила за оновленим календарем назву "юлiанський".

– Тепер треба зрозумiти, який зв'язок мiж Цезарем i Пiтером. – Задумливо похитав головою Нiколас.

– Ей, голубчики! – Окликнув iх сторож. – Ну ви знайшли мiсце, де в карти перекинутися! – Вiн по-доброму посмiхнувся в густу бороду. – Ходiмо я вас проведу.

– Йдемо! Дякуемо! – Нiколас поспiшно склав карти i сховав за пазуху.

Вони всi втрьох, тiею ж дорогою рушили назад.