Епоха слави і надії

Вибору все одно не залишалося, "рептилоiди" могли накинутися на нього у будь-який момент, тому Нiколас побiг першим до виходу. Перемахуючи через сидiння, ящери кинулися за ним, третiй не вiдставав. Добiгши до задньоi стiни, Нiколас згорнув вправо i вiдчайдушно забив кулаками в дверi, в надii, що йому вiдкриють. Коли два чудовиська виявилися на центральному проходi, третiй вже пiдбiгав лiворуч, Нiколас кинувся в обхiд уздовж стiни по лiвiй частинi залу.

"Рептилоiд", що з’явився з – за кулiс, побiг так само, як i вiн, а iншi два знову вирiшили зрiзати шлях через крiсла.

Забiгши за завiсу, Нiколас побачив, що з правого боку, е невеликий коридор, бiля якого стояли риштування i, радiючи несподiванiй удачi, побiг через сцену прямо до них. Виявившись на серединi, краем ока помiтив, що зал повний! Звiдки тут люди? Нiколас повернув голову, зiницi розширилися вiд жахливого видовища, що пробивало до тремтiння. В глядацьких крiслах сидiли вони i дивилися прямо на нього! Блiдi, з гримасами, що леденять душу, нерухомi, як мерцi – рептилоiди.

Не чекаючи, доки вся ця орава встане зi своiх мiсць i кинеться за ним в гонитву, Нiколас забiг в коридор, перевернувши за собою риштування, перегороджуючи тим самим, шлях. Опинившись бiля дверей з написом "запасний вихiд", вiн з розмаху врiзався в неi плечем, сподiваючись вибити. Але вона раптом рiзко вiдкрилася, i Нiколас буквально вивалився до свiтлого затишного примiщення.

–Ти хто такий? П'яний чи що? – Нiколас пiдняв погляд i побачив багрове вiд злостi обличчя охоронця театру.

– Нi, з чого ви взяли? Я прийшов за Ганною. Там, там. – Нiколас кивнув собi за спину. – Рептилоiди!

– Яка Ганна? Якi рептилоiди? В тебе голова розбита! – Перебив його охоронець i дiстав з кишенi телефон. – Алло? Швидка?

Нiколас на секунду прикрив очi, борючись з нудотою, що пiдступила, а коли вiдкрив, його вже клали на ношi санiтари. Не вже вiн примудрився знову втратити свiдомiсть?

– Як ти туди взагалi потрапив? – Схвильовано запитав один з працiвникiв швидкоi допомоги.

– Просто ввiйшов, там було незамкнено, – якик Нiколаса заплiтався.

– Вiдкрито? – Вигукнув охоронець. – Там ремонт йде повним ходом! Ти що, фарби надихався?

Перш нiж знову втратити свiдомiсть, Нiколас побачив Ганну, що стояла над ним. А потiм настала темрява.

Глава 21

Стрiлки на годиннику показували сiм ранку.