Епоха слави і надії

Придiлiть нам пару хвилин? Ганна Шиян, – вiн кивнув головою в бiк дiвчини, а та в свою чергу, кокетливо стрельнула очами в Нiколаса. – Ганнi наснився досить дивний, я б сказав тривожний сон i нам потрiбна ваша консультацiя.

Нiколас машинально кивнув, не вiдводячи погляду вiд дiвчини. Та слiпуче посмiхнулася i в ii зелених чаклунських очах затанцювали iскри.

– Я згоден, – знову кивнув вiн. – Може, знайдемо якесь мiстечко чи менi принести стiльцi прямо сюди?

– Не варто так хвилюватися, сер Романов, – пiдморгнула Ганна i штовхнула першi,що попалися дверi залу для нарад, що виявився порожнiм.

 – Гадаю, тут нам не перешкодять. – Вона повiльно облизнула губи.

– Я схожу за водою, в горлi пересохло, – вибачившись, Едвард знову вийшов у коридор.

Нiколас, тим часом, опустився в крiсло на колiщатках, вiдкинувся на спинку i, потягнувшись, як би ненароком, кинув погляд на годинник:

– Знаете, Ганна, мiй годинник показуе, що ви без одежi.

– Але я в одязi, – чарiвно почервонiвши, заперечила дiвчина.

– Вони поспiшають, – спокусливо посмiхнувся Нiколас. – Знаете, як то кажуть…? Нiколи не ганяйся за двома речами: за автобусами i за жiнками – все одно не наздоженеш. Але я люблю виклики, – Нiколас подивився Ганнi прямо в очi. В них явно читався iнтерес. – Давайте сходимо в кiно?

– Хм-м-м. – Задумливо протягнула дiвчина. – А чим вам Італiя не подобаеться?

Вона заливчасто розсмiялася, i Нiколас зрозумiв, що здаеться попав.

Глава 5

До будинку Крамера вони добралися вiдносно швидко, встигнувши прихопити по дорозi каву у великих стаканах.

Машина Стажера вразила Лангре, хоч вiн i вважав це занадто дорогим, зайвим задоволенням, та вголос нахвалювати ii не став, але в душi отримав велике задоволення вiд поiздки. Навiгатор безпомилково вiдвiз iх спочатку на пiвнiч Парижа, а далi за мiсто – туди, де чисте повiтря i майже порожнi дороги.

Ледве вони опинилися на мiсцi, Стажер вислизнув з машини, досить нестримно потягнувся i попрямував до входу у будинок.

Вiд нього так i вiяло захопленiстю i азартом, Стефан явно був людиною справи i точно знав, чого хоче. Бiльше того – як цього домогтися. Вiн чiтко i злагоджено справлявся iз завданнями, кожна його дiя i слово вiдрiзнялися логiчнiстю i рацiональнiстю. Також вiн мав не лише смак до життя, але i гарний стиль в одязi.

Маеток Крамера – двоповерховий, з панорамними вiкнами, якi дещо потьмянiли пiсля дощiв, виглядав занедбаним.