Епоха слави і надії

– Ви маете на увазi незавершенi злочини? – Запитав Стажер.

– Перерванi, – виправив його Лангре. – Навiть найобережнiший злочинець не в силах передбачити всi непередбаченi обставини, якi можуть завадити його ретельно пiдготовленому плану.

– А коли вони попадаються?– Протягнув Стажер. – Як ви вважаете, чи е сенс у безкоштовних адвокатах?

– Ох, – Лангре схилив голову до плеча. – Якби хоч би половина злочинцiв зверталася за захистом вiдразу пiсля затримання, в'язницi б спустiли. Звичайно, шанс потрапити за грати у них залишиться, але, принаймнi вони не наговорять нiчого зайвого.

Вiн покосився на руки Стажера. Рукави сорочки Стефан загорнув до лiктя, i було видно, що татуювання хлопець зробив не лише на зап'ястках та передплiччi – малюнок йшов вище пiд тканину одягу. В цьому питаннi iх погляди абсолютно не сходилися, мабуть тут позначалася рiзниця у вiцi. Лангре вважав, що рано чи пiзно молодик пошкодуе про кожен набитий малюнок. Сам же Стажер дотримувався абсолютно протилежноi думки.

Вiн вважав, що чисте тiло абсолютно не в модi, i зараз менше шансiв зустрiти людину без татуювань, нiж навпаки.

Коли iх поколiння постарiе, онуки напевно жартуватимуть над ними iз словами "І попросив вiн у Господа ще трохи тiла для татуювань". Чи буде наступне поколiння прикрашати, таким чином свое тiло?

– Людина мае право на помилку? – Стажер пiдняв з асфальту червоно-жовтий листок i, притримуючи за хвостик, почав крутити його.

Лангре голосно зiтхнув – мабуть питання змусило його замислитися про щось свое.

Вiн взагалi сприймав життя з фiлософськоi точки зору, вiрив в долю i неминучiсть визначених подiй. Вiн був стриманою i дисциплiнованою людиною, вiдповiдально вiдносився до будь – якоi роботи. В колективi Лангре почував себе легко i невимушено, його цiнували, як мудрого порадника. Але якою б самовiдданою людиною вiн не був, завжди ставив межi мiж особистим життям i роботою. Сiм'я була для нього найважливiшим надбанням, вона була метою i сенсом його iснування.

Трохи помовчавши, вiн все ж вiдповiв:

– Всi помиляються, але права такого не мають, – наслiдуючи приклад Стажера, Лангре теж пiдчепив iз землi багряно – червоний листочок канадського клена. – І ще. Якщо навчитися правильно отримувати бажане, потiм нiчого не доведеться просити.

– Всi кажуть про якусь вiддачу, але що толку про неi говорити, коли ми i отримувати не вмiемо, – згiдно кивнув Стажер.