Епоха слави і надії

Якщо хочете, я знаю кiлька ефективних засобiв виходу з депресii – вокзал i аеропорт.

Дiвчина вдячно посмiхнулася. Їй явно були приемнi i увага, i пiдтримка.

– Найкращий – третiй, – продовжив Нiколас. – Любов. Спробуемо?

– Гаразд, – кивнула Ганна – нероздiлена, вас влаштуе?

Полiцейський, про присутнiсть якого всi нiби забули, незручно вiдкашлявся, i як би ненавмисно сказав:

– Здаеться в мене вода закiнчилася, пiду покурю, – з цими словами вiн вислизнув з кiмнати, явно не бажаючи там затримуватися.

– Може, сходимо повечеряти? – Не звернувши рiвно нiякоi уваги на квапливу втечу Едварда, Нiколас повнiстю зосередився на Ганнi, включивши всю свою чарiвнiсть.

– Я не iм, – заперечила дiвчина.

На це Нiколас лише посмiхнувся. Йому подобалися цi словеснi перестрiлки, своiми вiдмовами Ганна пiдiгрiвала в ньому все бiльший iнтерес, розпалювала азарт i iнстинкт мисливця.

– Єдине, що вам варто знати, Нiколас, – розсмiялася дiвчина, вирiшив розставити всi крапки над "i", – нещодавно подруга подарувала менi паросток якоiсь рослини i сказала, що, коли вона зацвiте, я зустрiну свою долю.

Нiколас вже зiбрався було вiдповiсти, але до кiмнати без стука увiрвалася незнайома людина. Не встиг той i рота розкрити, як Нiколас роздратовано випалив:

– Принесли мiльйон евро? Нi? Тодi до побачення.

Приголомшливо клiпнув очима чоловiк, закрив дверi з iншого боку, так i не промовив жодного слова.

Ганна подумки посмiхнулася. Їй подобалися такi, як Нiколас – впевненi в собi, такi, що не бояться дiяти.

– А раптом вiн за вами? Попередити, наприклад? – Посмiхнулася Ганна. – Ну, знаете, як там кажуть…? "Якщо нiхто не приходить з майбутнього, щоб зупинити тебе, означае – ти все робиш правильно".

– Вiдмiнно сказано! – Захоплено ляснув в долонi Нiколас. – Вiдтепер, це моя нова улюблена фраза. З вашого дозволу, я збираюся говорити ii кожного разу, коли передi мною встане якийсь вибiр.

Спiймавши погляд Ганни, вiн подивився iй прямо в очi, не вiдриваючись, нiби гiпнотизуючи. Дiвчина не витримала i збентежено вiдвернулася.

– Не варто соромитися. Я – загальний улюбленець i взагалi чарiвний хлопець, – завзято пiдморгнув Нiколас. – Можу порозумiтися з будь – якою людиною. Через п'ятнадцять хвилин спiлкування, мене називають другом i присягаються в вiчному коханнi.