Характерники

-Якого біса? Що ти думаєш, Марр, з цього приводу? - спитав чернець на привалі та викидаючи набридливий камінчик зі свого шкіряного черевика.

-Нічого поки не бачу мій герой, але явно відчуваю, що кривава вакханалія вже почалася, мої пальці тремтять і серце почало битися вдвічі частіше! Нам треба поквапитися, якщо пощастить, то зможемо вчасно допомогти гідним представникам заможних тюхтіїв, та переважити чашу в сторону добра.

Справді, подолавши кам'яну гряду, характерники з висоти пташиного польоту побачили епохальну битву двох «різношерстих» армій.

З боку стародавнього лісу тисячами дзижчащих «бджіл», вилітали смертоносні жала стріл і майже жодна з них не пройшла повз мету, вражаючи маленькі темношкірі тільця атакуючих орків. Це близькі родичі звичайній гномів, які відокремились та вибрали шлях загарбників та вбивць. Замість того щоб жити в поселенях та займатися сільским господарством, тримати худобу, вониховались по пещерах і їли сиру їжу та все, що трапится під руку.

Кордон цього бою проходив саме вздовж річки, з одного боку - висушена кам'яниста пустеля з іншого - зелена стіна колючих рослин.

-Так мітко стріляти можуть тільки лісові ельфи, правда в густому листі ми їх точно не побачимо, - прошепотіла мольфарка і стала наводити морок навколо їхнього притулку.

З усіх боків, їхня тимчасова стоянка почала здаватися чагарником будяка, бо навряд чи хтось по своїй волі захотів випробувати отруйну гостроту його колючок.

-Он дивись - дивись, пещерні люди стали наводити справжню переправу. Вони завжди її уникали бо погано тримаються на воді. Їх тут десятки тисяч, чи вистачить стріл у лісових мешканців? – здивовано хитаючи головою, Миха сів у позу схрещених ніг і поволі задихав. Його тіло стало насичуватися особливою енергією силою берсеркера - стан воїна, який не відчуває втоми і навіть болю.

-A, cобача кров! Я так і знала це знову боротьба за спірну територію. Колись дуже давно, у тутешній місцевості процвітало всіма фарбами веселки густі ліси та повноводні озера. Природа давали можливість безтурботно харчуватися багатьом поколінням орків та їх близьких родичів - дурних гоблінів. Але, як і всі примітивні організми, вони не думали про наслідки.