Німа смерть

Йому починало паморочитися в головi, але сам Ганс Люденбах стояв коло перил упевнено, як шкiпер коло штурвала в бурхливому морi.

– Такi речi не повиннi траплятися, – заявив Люденбах. – І тому прожектори закрiпленi подвiйно.

– Можливо, хтось регулював прожектор i забув закрутити болт?

– Але ж не посеред зйомки!

– Однаково, крiплення мало бути ослаблене в той чи iнший спосiб. Подвiйна втома металу менi здаеться набагато менш iмовiрною, нiж iмовiрнiсть чиеiсь недбалости…

– Моi люди не допускаються недбалости! – обурився Люденбах.

 – А Глазер понад усе! Вiн знае свою справу!

– Хто?

– Петер Глазер. Мiй помiчник з освiтлення. Вiн вiдповiдае за прожектори.

Рата починала дратувати впертiсть iнженера.

– То чому, – запитав вiн крижаним голосом, – я досi не бачив цього працiвника?

– Тому, що ви забажали видертися сюди зi мною! Ви гадаете, я б iз ним давно вже не поговорив, як сам знав, де вiн е?

– Тобто?

– Вiн був тут сьогоднi зранку, i все налаштував.

– А зараз вiн де?

Люденбах знизав плечима.

– Зараз вiн десь пiшов.

– Коли саме вiн пiшов?

– Не знаю. Я не бачив його сьогоднi вiд полудня, якщо не довше. Можливо, вiн захворiв.

– Свою вiдсутнiсть вiн пояснив саме так?

– Не менi, принаймнi.

Ратовi урвався терпець.

– Слухайте, чоловiче, – буркнув вiн. – Якщо хочете зробити сьогоднi бодай щось корисне, покажiть менi, як звiдси спуститися!

Пошуки Петера Глазера вiдбувалися не надто успiшно: переконавшись, що зниклого безвiсти помiчника iнженера нiде в студii немае, Рат вирядив Геннiнга i Червiнскi за його домашньою адресою, яку охоче надав Белман.

Однак той же Белман пiдкреслив, що Петер Глазер, на його переконання, винятково надiйний спiвробiтник. Кримiналiсти, що прибули разом iз медекспертом, уже повзали навкарачки по пiдлозi в пошуках двох зламаних рiзьбових болтiв, а доктор Шварц тим часом схилився над тiлом загиблоi, оглядаючи опiки на ii головi й плечах. Люди Кронберга вели пошук так системно, як умiють лише спецiально навченi кримiналiсти, проте один iз рiзьбових болтiв зрештою знайшов-таки Греф – непомiтний шматок чорного металу в мастилi закотився пiд штатив юпiтера.

Люденбах пiдтвердив, що то болт iз кронштейна прожектора. Болт не був зламаним, не мав ушкоджень i перекочував у жерстяну коробку для подальшого дослiдження в лабораторii.

Однак другого болта виявити не пощастило, так само як цiлого чи пошкодженого шплiнта.